Запорожці під Дюнкером

Козаки

У 1644 році французький посол в Польщі граф де Брежі звернувся до польського уряду з проханням дозволити йому запросити на службу до Франції українських запорожців, про яких граф чув як про сміливців та відважних воїнів. Польський уряд відповів згодою. І ось в кінці 1645 року дві з половиною тисячі січовиків висадилися на північних берегах Франції.

(Читати повністю)

Компас вікінгів

Компас вікінгів

Норманські тури борознили безмежні простори Атлантики задовго до того, як в Скандинавії став відомий компас. Як же орієнтувалися старовинні мореплавці? За Сонцем? Але в Північній Атлантиці рідко випадають сонячні дні. І все-таки герої древніх норвезьких саг говорять про магічні «сонячні» або «дороговказні» камені. Ці камені вказували на небі місце, де знаходиться Сонце. У «Сазі про Родульфа і його синів» є такий епізод.

(Читати повністю)

Що таке авункулат? Або історія одного звичаю.

генеалогія

Чи може так статися, щоб брат матері дбав про племінників більше, ніж про власних дітей, а ті, в свою чергу, любили б і шанували його більше рідного батька? «Звичайно, може», – скаже читач і буде абсолютно правий. Життя складне, і хіба мало що трапляється в окремих сім’ях. Ну, а якщо я уточню, що це не виняток, а загальне правило, більш того, у багатьох народів – закон, обов’язковий для всіх, норма поведінки, відступ від якої карається? Що племінники і племінниці завжди і у всіх випадках мають перевагу перед рідними дітьми: саме їх, а не своїх дітей, виховує брат матері, їх він одружує і видає заміж, нарешті, вони, а не рідні діти, успадковують його майно?

(Читати повністю)

Фрітьоф Нансен

Фрітьоф Нансен

До кінця XIX століття про Арктику знали небагато. Завдяки експедиціям Ф. П. Літке, П. Ф. Аяжу, Ф. П. Врангеля, Дж Франкліна, А. Е. Норденшельда почали систематизувати деякі дані про околиці цього великого Північного району. Але, що представляла собою Центральна Арктика, ніхто не міг відповісти.

(Читати повністю)

Клімат та історія. Продовження.

Клімат

Життя кочових народів Євразії протікало на межі двох фізико-географічних зон: лісової, що розташовувалася на північ від сухих степів, і пустельної, що примикала до них з півдня. Навіть незначні планетарні зміни клімату, що викликали зміни фізико-географічних умов в цих зонах, не могли не позначитися на історичному розвитку їхніх мешканців. Те пустеля наступала на степи, висушувала їх і робила звичний спосіб життя в них неможливим, то напівпустелі зверталися у квітучі пасовищні угіддя, зате на північні лісостепові простори наступали тоді ліси, перетворюючи їх на суцільне «тайгове море».

(Читати повністю)

Клімат та історія

клімат

Господарське життя народів, що населяють і населяли Землю, пов’язане з ландшафтами і кліматом зайнятих ними територій. Однак клімат не залишається незмінним. Всього 17-20 тисяч років тому льодовики доходили до Валдайської височини, а після того як вони розтанули, настали нові кліматичні епохи: суха і холодна – Бореальна, тепла і волога – Атлантична, тепла і суха – ксеротермічна і, нарешті, сучасна, про яку й піде мова в статті. Протягом цих епох, що охоплюють разом близько 6 тисяч років, географічна карта земної поверхні змінювалася часом до невпізнання. Наприклад, Сахара в V-IV тисячоліттях до н. е. була квітучим степом з острівцями лісу; пустелею вона стала вже на очах істориків. Останки мамонтів та інших степових звірів знаходять тепер в північному Сибіру, порослому густим лісом. У II тисячолітті до н. е. навколо Онезького озера росли букові ліси, що змінилися потім хвойними.

(Читати повністю)

Про роботу літописців. Частина третя.

літописець

Для кого писав літописець?

Ми звикли думати, що літопис складався з князівського замовлення і призначався саме для князя. Велика кількість в літописі непрямих цитат, складна образна система, на якій будується літописна розповідь, змушують засумніватися в тому, що автор адресував свій твір тільки йому. Виявити в літописі виявлений нами другий смисловий ряд, заснований на використанні біблійних образів, було, очевидно, під силу лише освіченій людині, яка набила руку в читанні богодуховної, богословської та богослужбової літератури. Отже, можна вважати, що літописець адресував таємний «текст» своєї праці цілком певній аудиторії. Її, зокрема, могли складати такі ж начитані монахи, як і він сам.

(Читати повністю)

Про роботу літописців. Частина друга.

літописець

Існує реальна небезпека, пов’язана з втручанням «морального почуття» в історичну побудову. Вона полягає в неусвідомленій модернізації минулого шляхом перенесення в «чужу» епоху сучасних моральних критеріїв. Як бути? Адже не можемо ж ми дорікати нашим предкам в тому, що вони керувалися в своєму житті не нашою системою цінностей. «Неможливо засудити Аристотеля за його прихильність рабству», – писав свого часу В. Б. Кобрин, чудовий історик. Але тоді виникає закономірне питання: чи маємо ми право давати людям Стародавньої Русі моральні оцінки?

(Читати повністю)

Про роботу літописців. Частина перша.

літописець

У спеціальних роботах з історії давньоруського літописання і в масовій свідомості давно вже сформувалося досить своєрідне уявлення про моральність давньоруських літописців. До початку XX століття вважали, що літописець, подібно пушкінському Пімену, писав свою працю, «добра і зла слухаючи байдуже, не відаючи ні жалості, ні гніву». Він «спокійно дивиться на правих і винних», керуючись простим правилом: «Описуй, не мудруючи лукаво, все те, чому свідок у житті будеш…» «Епічна байдужість творця літопису спочатку здається цілком заслуговує поваги – так воно, мабуть, і було для читача позаминулого століття. Однак нам воно вже не здається такою вже позитивною якістю. Грань, що розділяє байдужість і бездушність, байдужість до людини і цинізм, невловима. Моральна нерозбірливість, декларована майбутнім Лжедмитрієм і самим Пименом, явно віддає аморальністю. На відміну від пушкінських персонажів, людина минулого століття знає, до чого призводить «переклад» людських життів в «індиферентні» статистичні одиниці…

(Читати повністю)

З історії хімії – біля витоків хімічної технології

средневековая лаборатория

Крохмаль

Люди рано навчились користуватись рослинною сировиною для хімічних цілей. Одну з найвідоміших органічних сполук – крохмаль – описував Катон ще в II столітті до нашої ери, причому до нас дійшов докладний опис процесу виготовлення крохмалю. Пшеницю довго розм’якшували у воді, потім топтали ногами і пропускали через сито, щоб видалити лушпиння. Суспензію крохмалю відстоювали і висушували на гарячому камінні. Вживали крохмаль в медицині і як клей.

(Читати повністю)

Страница 1 из 96123456789102030405060...Последняя »

Яндекс.Метрика

UA TOP Bloggers