Чудо в храмі
Ніч засвітила яскраві зірки над стародавньою Олександрією. Місто затихло. І лише у мармурових колон храму юрмилися люди. Ось двері повільно відчинилися. Жрець, опустившись на коліна, запалив священний вогонь на вівтарі. Полум’я, спалахуючи, висвітлювало обличчя богів, їх простягнені над вогнем руки, що стискають чаші. Десь трохи чутний був хор жерців. Поступово голоси посилювалися, наповнюючи храм. І в цю хвилину сталося диво: з чаш, які статуї богів тримали над священним вогнем, стали повільно падати краплі олії. Потрапляючи в полум’я, вони ще сильніше змушували танцювати язики вогню, здавалося, самі всемогутні боги роздмухують святе полум’я. Вражені люди впали ниць.