Стародавній Рим, Римська імперія – один з найцікавіших періодів античної історії, так і в цілому історії, адже саме Рим багато в чому вплинув на подальший розвиток загальноєвропейської культури і цивілізації. Тому особливо цікаво досліджувати про те, яким було життя в Стародавньому Римі, і зокрема, який одяг носили римські громадяни. Цій цікавій темі і присвячена наша стаття. Read more
Чи замислювалися ви про історію речей, які нас оточують? Хто їх створив, за яких умов і для яких цілей — так багато питань і так мало людей, які їх задають. Сьогодні ми поговоримо про предмет відомий кожному туристу, без якого не проходить жоден похід — намет. Він є незамінним елементом спорядження для будь-якої тривалої подорожі, будь то піший туризм, кемпінг або наземний відпочинок. По всьому світу він використовується для укриття в армії, для захисту відпочиваючих, для зігріву альпіністів і в цілому для забезпечення комфорту і виживання в дикій природі.
З незапам’ятних часів і аж до XX ст. в країнах Африки південніше Сахари в ролі засобів обігу і платежу виступали самі різні предмети і речовини – металеві прутки, браслети, тканину, сіль, перли, гудзики і навіть морські раковини, які й отримали в кінці кінців найбільшого поширення. Найчастіше використовувалися каурі, марги-Неллі і олівелли – раковини морських молюсків. Каурі (Cypraea annulus і Cypraea moneta) зазвичай розміром з лісовий горіх, мають білу або блідо-жовту горбату спинку і черевну щілину посередині. Вони зустрічаються тільки в теплих морях, особливо в південній частині Тихого і в Індійському океанах. Більшість раковин каурі, понад тисячу років вживалися в якості грошей в Африці, у Мальдівських і Лаккадівських островах, на північний захід від Індії, а також поблизу Занзібару і Пемба, біля східного узбережжя Африки.
Особистість видатного флорентійського мореплавця Амеріго Веспуччі примітна, перш за все, тим, що це саме він «відібрав славу у Колумба». Якщо Колумб «відкрив» Америку для Європи (хоча він був далеко не першим європейцем, чия нога ступила на американський континент, про що ми не раз писали), але саме після його плавання інші кораблі з іспанськими, потім португальськими, французькими, англійськими, голландськими моряками рушили до «Нового світу». Але, на жаль, Колумб так до кінця своїх днів не зрозумів, що потрапив на новий досі невідомий європейцям континент, будучи впевнений, що плавав до Індії. Саме Амеріго, який більш ретельно вивчив нові землі, зрозумів і довів усім, що Колумб таки не знайшов «короткий шлях до Індії», а замість цього потрапив на абсолютно новий материк, який на честь Амеріго, (а не Колумба) і назвали «Америкою».
“Держава це я“, – французький король Людовик XIV.
Якщо взяти різні країни та історичні епохи і проаналізувати ті форми правління, які були там найчастіше, то саме абсолютна монархія буде займати перше місце. Класичне визначення цієї форми державного устрою говорить: абсолютна монархія – це такий державний лад, в якому вся повнота влади належить виключно одній людині: королю, царю, імператору, султану (а часом і президенту, або генеральному секретарю партії, вгадайте якої…) Та й в наш час абсолютна монархія, цей пережиток феодалізму і абсолютизму, досі збереглася в ряді країн. У нашій статті ми поговоримо про різні форми абсолютної монархії та їх значення для історії.
Про сучасні олімпіади читачеві відомо, здається, все. Але де витоки олімпіад? Початок їх сягає в далеке минуле. Історія стародавньої Греції, її література та мистецтво зберегли для нащадків цікаві відомості про античних спортсменів – олімпіоників, де правда переплітається з вигадкою, легенди – з дійсністю.
Близько двохсот років — з сорокових років XIII століття до початку XV століття — на величезних територіях Середньої Азії і Східної Європи існувала могутня феодальна держава – Золота Орда. Це було державне утворення, що склалося шляхом захоплення чужих земель, а не на основі природного розвитку будь-якого народу. Західна частина Орди, яку в середині XIV ст. підпорядкував собі Мамай, займала всі причорноморські та приазовські степи.
Подив фахівців і «простої публіки» постійно викликають мініатюри, виготовлені древніми майстрами. Справді, як це їм, людям, що не знали не тільки мікроскопа, а й простого збільшувального скла, вдавалося створювати ледь помітний неозброєним оком рельєф на крихітній античній монеті, печатці, гемі, брелоку або іншій дрібничці? Адже це тільки ми, посиливши свій зір оптикою, можемо розглядати на дорогоцінному камені величиною в ніготь мізинця сцену прощання Гектора з Андромахою або Поліфема, який кидає скелю в корабель Одіссея. А як було античному ювеліру?
У декількох десятках кілометрів на північний захід від Єревана велично піднімається чотириглава гора Арагац, найвища вершина Вірменії (4000 метрів), гора, овіяна стародавніми легендами. У вірменському фольклорі вона поступається за значенням тільки Арарату. Наша машина рухається по шосе, що огинає передгір’я Арагаца. Ось справа нагорі з’явилися будівлі Бюракана, де знаходиться знаменита обсерваторія. Ще хвилин двадцять їзди, і ми в’їжджаємо в село Шамірам.
Хрест – головний символ християнства, причому він однаково шанується як в православ’ї, так і католицизмі і в багатьох протестантських течіях (хоча не у всіх). З хрестом пов’язано безліч свят, наприклад, у вересні християнські церкви відзначають свято Воздвиження Хреста Господнього, приурочене до важливої події в історії церкви – знахідці матір’ю імператора Костянтина Оленою того самого Хреста на якому був розп’ятий Ісус. Сталося це в 326 році, і саме з цього моменту хрест, який колись був ганебною формою страти для злочинців, став переважаючим символом Христа і християнства.