Шістдесят два кораблі йшли на південь вздовж берегів Китаю. Спливали назад, за лінію горизонту, плоскі піщані мілини, рибальські селища на крутолобих приморських пагорбах, гостроверхі дахи пагод, золотисті квадрати полів, сині плями лісів. Величезна флотилія йшла в південні моря – до Яви, Суматри, Цейлону, Індії. Це було в шостий місяць третього року Юн-ле – у липні 1405 року за європейським календарем.
Цього року виповнюється 525 років з дня смерті короля Угорщини Матьяша Хуньяді (1443-1490), прозваного Корвін, оскільки на його гербі був зображений ворон (по-латині – corvus). Він мав славу «шанувальника муз». Зійшовши на престол в 1458 р., король Матьяш перетворив свій двір на справжній центр гуманізму, до якого потягнулися багато прославлених художники та науковці Європи.
Важко сказати щось певне про арабські середньовічні карти, бо, незважаючи на проведені дослідження, оригіналів пощастило відшукати сміховинно мало. Загубилися карти, виконані аль-Хуварізмі (планісфера, зображена на замовлення халіфа аль-Мамуна), аль-Балхі, аль-Істахрі, Ібн Хавкалом, аль-Макдізі та невідомим автором («Межі Всесвіту»). Навіть славнозвісна карта аль-Ідрізі — не що інше, як копія, датована XV століттям.
Для арабів-кочівників, які в більшості своїй живуть на суходолі, за класичної епохи море було двоїстим світом: близьким і зрозумілим, коли воно пестило безпечні береги, та страшним грізним, коли навколо була сама вода. На їхню думку, саме там, у відкритому морі, міститься край світу, де панують закони поза добром та злом, де створіння одного й того самого роду та виду полюють одне на одного, шматуючи й пожираючи переможеного. Сам ад-Дадж-жал (Антихрист) б’є в барабан на зачарованих островах, де нестерпно пече сонце. Сатана – десь поруч. Власне, він, можливо, володар підводного світу.
Історіографія ісламського Сходу («Тарік») вражає, насамперед, своїм обсягом. На сьогоднішній день опублікована лише невелика її частина, а вчені продовжують виявляти все нові і нові тексти. З другої половини І ст. хіджри (кінець VII ст. н. е.) по 13 ст. хіджри (XIX ст.) історія мусульманських народів фіксувалася практично безперервно скрізь, де сповідався іслам. Записи велися в основному на арабській, але є твори і на фарсі, турецькою та малайською мовами. У більшості своїй автори історичних праць мусульмани, однак, зустрічаються серед них і християни, вихідці з Єгипту та Сирії.
Коли варвари розтоптали закостенілий в насолодах і гордині Рим, часом не відрізняючи справжніх цінностей від уявних, східна частина імперії вціліла і нареклась Візантією. І, напевно, перше ім’я, яке в цьому зв’язку згадає читач (навіть не дуже досвідчений у візантійській історії), це ім’я імператора Юстиніана. Але ж спочатку не було такого! Був племінник імператора Юстина Упранд, син болгарського селянина. Коли імператор, не маючи власних дітей, занедужав, він наблизив до себе племінника, облагородивши його ім’ям Юстиніана. Не відрізняючись особливою твердістю характеру, він, тим не менш, прославив себе. Імперія при ньому знайшла тверді обриси могутньої держави. Юстиніан правив імперією, а Юстініаном – цариця Феодора.
1000 років тому. Звідки вчені знають, що було тисячу років тому? Про те, що сталося вчора, ми знаємо з газет, телебачення, інтернету. Але ж тисячу років тому інтернету з телевізором і близько не було, і газет теж ще не було. Тоді і книг друкувати не вміли, писали їх від руки на телячій або свинячій шкірі. Мало які з цих книг збереглись до нашого часу. Серед них є і старі літописи. Кожне «літо», або, по-нашому, щороку, літописці записували те, що відбулося за рік. У літопис занесено всі важливі події: походи і битви, заснування міст, сонячні затемнення, землетруси та багато іншого. Вивчаючи літописи, історики дізнаються, як жили люди в давнину. Але літописці писали тільки про те, що здавалося їм цікавим, а сучасні історики хочуть знати і те, що для літописця було нудним і повсякденним: якими плугами орали стародавні орачі, як тоді одягалися, що їли, в яких будинках жили, які інструменти були у теслів та ковалів …
У серпні 1205 року датський король Ерік IV відправився в Південну Ютландію (Шлезвіг) до свого брата Абеля. Він довго не міг змусити себе зробити це і все-таки зважився – потрібно було помиритися з братом. Їх ворожнеча була на руку ворогам, та й в народі не шанували Еріка. Податок з плуга, який він спробував ввести, остаточно підірвав його авторитет; селяни деяких земель – лацдів – навіть повставали проти нього. Його прозвали «Плужний гріш», а прізвисько давали лише нелюбим королям. Ерік втрачав опору, він відчував це, і ось, упокоривши гордість, поїхав до брата шукати миру і, можливо, підтримки. А вранці 9 серпня бідний рибалка виловив у морських водах Сліенфьорда тіло короля з безліччю ножових ран…
Коли вимовляються імена Колумба або Магеллана, у кожного з нас спливають у пам’яті знайомі картини. Ми бачимо вітрила кастільських каравел і сині далі Атлантики; пальми на берегах тропічних морів і похмурі, ледь помітні в щільній завісі туману стрімчаки Вогненної Землі. Перед нами розкриваються захоплюючі сторінки багатовікового літопису географічних відкриттів.
Велике переселення народів в Європу та розпад римської імперії принесли чималі зміни до життя багатьох народів. Варвари-переможці довший час вбирають в себе високу культуру переможених, а опанувавши її, творять новий світ — середньовіччя. Давній одяг германських племен — формою нагадує до певної міри античний, а єдиним матеріалом того одягу — є льняне полотно. Первісна германка при невибагливості свого одягу найбільше пишається красою ясного волосся і вміє його відповідно плекати, а рабиня германка не раз мусіла пожертвувати природним золотом своєї розкішної коси, щоби прикрасити ним голову своєї пані — чорноволосої римської матрони.