Якщо б послухалися Леонардо
У багатьох свіжа в пам’яті велика повінь, що трапилася недавно у Венеції. Але навіть вона не так страшна, як жахливі повені, що вразили Венецію, а також Флоренцію і деякі інші міста Італії в листопаді 1966 року. Після них стали говорити про необхідність розробки плану великих гідротехнічних робіт, які назавжди виключили б можливість таких стихійних лих. Тим часом план існує ось уже понад 450 років. Автор його один з найбільших техніків і винахідників всіх часів Леонардо да Вінчі… До речі, варто нагадати, що він вважав і називав себе в першу чергу військовим інженером і гідротехніком, додаючи, правда, що вміє ще будувати палаци і собори, ліпити статуї, писати картини і робити багато чого іншого.
В якості військового інженера на службі Цезаря Борджіа, він добре вивчив околиці навколо Флоренції, а потім задумав і детально розробив план реконструкції цього району. Сюди входив в першу чергу план приборкання річки Арно та її великої притоки Сіевр – тих самих річок, розлив яких викликав катастрофу. На думку Леонардо, їх течію мали перегородити великі греблі. Це виключило б можливість повеней, забезпечило Флоренцію прісною водою і дозволило б їй в будь-який момент позбавити питної води розташовану нижче за течією ворожу Пізу. Долина Вальді-Кьян перетворювалася в штучне озеро або, як ми сказали б тепер, – море. Судноплавні канали з’єднували б її з Тразіменським озером, а останнє – з Тибром. Таким чином, створювався судноплавний шлях Флоренція – Рим.
Крім того, в план входило з’єднання Флоренції каналом з портом Ліворно. Це дало б їй можливість виходу в море, минаючи Пізу.
У ретельно розроблених проектах було передбачено все, аж до конструкції шлюзових воріт. На думку деяких великих фахівців, вони не втратили значення і в наш час і могли б бути взяті за основу для сучасного проекту.
Але геніальним планам не судилося здійснитися. Цезар Борджіа перейшов в той час від переслідування своїх ворогів до знищення своїх друзів і полководців, і йому стало не до гребель і каналів.
Залишається ще раз подивуватися, наскільки геніальна думка великого італійця обігнала господарських і державних діячів, які стояли на чолі його країни протягом майже півтисячоліття.