Як виглядали гетьманські будинки
Історія зберегла нам нажаль мало подробиць того, як виглядав домашній побут української козацької старшини. Але й ті скупі відомості, які збереглись, свідчать про доволі високий рівень її побуту. Про це свідчив вже зовнішній вигляд житлових будинків гетьманів та старшин. Не дарма московський мандрівник Лук’янов, мандруючи повз Глухів у 1703 р. згадує в своїх записках про гарні будинки та чудові кімнати Стародубського полковника Миклашевського. А трохи далі з помітною заздрістю каже, що дуже вже, мовляв, українці, великі майстри гарно будувати.
Маємо досить докладні описи будинків, в яких жили гетьмани Іван Скоропадський і Данило Апостол, у тодішній столиці гетьманської України — Глухові.
Садиба гетьмана Скоропадського складалась аж із чотирьох окремих будинків. Всі вони були побудовані на той самий лад, як і майже до ХХ століття будували хати багатші селяни та козаки в Україні. Кожен будинок складався з двох великих покоїв, а між ними стіни. Покої звалися «світлицями». В деяких із них були відгороджені дерев’яною стіною «кімнати», де містились спочивальні. Будинки були дерев’яні. Підлоги в них були здебільшого цегляні, часом дерев’яні. Один окремий будинок був призначений для проживання дружини гетьмана. Покої були дуже великі й мали від чотирьох до шести великих вікон.
Окремо від житлових були господарські будинки. Кухня, дуже велика, бо мала аж сім вікон. Далі «чорна» хата для слуг і пекарня. Окремо стояла велика пивниця.
На жаль цей опис зроблено вже після смерті гетьмана — і меблів там лишилось мало, самі столи й лавки, та в будинку — велика шафа з липового дерева. Навкруги будинків був город із квітками та овочевими деревами.
Подібно виглядала садиба гетьмана Апостола, лише що там було більше світлиць. Окремо містилася їдальня, де стіни були оббиті блакитним сукном. Був окремий будинок, де містилась генеральна канцелярія. Крім того була «світлиця хрестовая». Серед будинків, що доповнювали гетьманську садибу, був один, побудований із цегли — «камениця», а під нею «склеп кам’яний».
Автор: І. Л.