Освічений абсолютизм: його суть і значення для історії

Освічений абсолютизм

Зміст:

  • Теорія і сутність

  • Проведені реформи

  • Роль духовенства

  • Особливості в Росії

    Освічений абсолютизм являє собою цікаву форму державного правління, яка за своєю суттю є компромісом між абсолютною монархією з одного боку і демократичним (і правовим) суспільством з іншого. З висоти нашого XXI століття можна зробити висновок, що освічений абсолютизм був одним з важливих ступенів еволюції суспільств від абсолютної монархії (або абсолютизму) до сучасного демократичного устрою. Про особливості та суть освіченого абсолютизму і також про його значення для історії наша стаття.

    Теорія і сутність

    Освічений абсолютизм – це форма організації суспільства, в якій верховний правитель (монарх, король), хоча і володіє абсолютною владою, і може «страчувати та милувати» на свій розсуд, але, тим не менш, він має і ряд зобов’язань перед своїми підданими. Головний обов’язок монарха – всіляко забезпечувати процвітання своєї країни, думаючи більше про інтереси підданих, ніж про особисті інтереси. Саме в цьому відмінність між звичайним абсолютизмом і освіченим, і там і там на чолі держави стоїть тиран, диктатор. Але в одному випадку він може бути:

    • Самодуром і своєю політикою якщо і не вести державу до загибелі, то сприяти її занепаду (приклад з історії – низка імператорів наприкінці Римської імперії, чиє самодурство сприяло падінню і подальшої загибелі імперії).
    • «Освіченим тираном», який веде мудру політику, зміцнює державу (приклад з історії, прусський король Фрідріх II, який володіючи повнотою влади, значно зміцнив свою державу).

    На багатьох інших історичних сайтах ви можете прочитати, що родоначальником освіченого абсолютизму був англійський філософ Томас Гоббс, який жив в 1588-1679 роках. Але насправді не він був першим з цією ідеєю, ще задовго до нього знаменитий давньогрецький філософ Платон у своїй праці «Держава» сформулював концепцію освіченого абсолютизму. Згідно Платона на чолі ідеальної держави повинен стояти правитель-філософ на троні, який володіє необмеженою владою. Але так як він є при цьому філософом, то він також володіє і мудрістю, а значить, наявну в розпорядженні владу буде використовувати тільки на благо.

    Але на жаль, ідеї Платона з закінченням античності та настанням середніх віків призабулися, і ось Томас Гоббс вже в XVII столітті в своїх філософських працях знову прийшов до ідеї освіченого абсолютизму. Його ідеї з ентузіазмом були сприйняті й іншими колегами-філософами того часу, одним з головних прихильників освіченого абсолютизму був Вольтер. Суть поглядів Гоббса і Вольтера полягала в побудові успішної держави з сильною центральною владою, а також об’єднати філософів і правителів (стара добра ідея Платона), що служать так званому «чистому розуму».

    Ці ідеї дали свої практичні плоди в тому, що в ряді європейських держав до влади прийшли «освічені правителі», і наступне XVIII століття можна з чистою совістю назвати «століттям освіченого абсолютизму». Або освіченої монархії, давайте тепер позначимо, якими рисами володіла така держава:

    • Загальне підвищення рівня життя населення внаслідок розвитку науки, мистецтва і, звичайно ж, медицини.
    • Підвищення загальної грамотності завдяки відкриттю шкіл та університетів. Популяризація освіти.
    • Виборний характер деяких посад, хоча умовний «освічений монарх» не вибирається, але зате на низових рівнях вже прориваються перші насіння демократії, наприклад в XVIII столітті з розвитком освіченого абсолютизму в багатьох європейських країнах починають з’являтися виборні посади суддів, чиновників.
    • Загальна рівність перед законами незалежно від соціального статусу. Якщо в епоху феодалізму умовний феодал міг володіти практично необмеженою владою в своєму маєтку, то вже в епоху освіченого абсолютизму він міг також постати перед судом, як і звичайний простолюдин.

    Проведені реформи

    Всі правителі Європейського освіченого абсолютизму проводили в своїх країнах цілий ряд різних реформ, спрямованих на розвиток і модернізацію суспільства з одного боку, і на зживання старих феодальних, середньовічних порядків, з іншого. Так у багатьох країнах:

    • Скасовувалося кріпосне право і старі феодальні повинності. Пізніше всього кріпосне право було скасовано в Російській імперії.
    • В економіці виявлялося всіляке сприяння розвитку торгівлі і промисловості, новий зароджуваний клас європейської буржуазії отримував всілякі преференції від держави.
    • Були зроблені значні зміни в судовій системі, зокрема скасовані тортури як метод дізнання (що особливо часто практикувалося середньовічною інквізицією, та й не тільки нею), а подекуди навіть була скасована смертна кара.
    • Розвиток загальної просвіти, чому дуже сприяв у свою чергу розвиток друкарства. Книги, які раніше були рідкісними і цінними, тепер ставали все більш доступними для всіх людей (до слова про історію книг на нашому сайті є дуже цікава стаття, переходьте за посиланням).
    • Розвиток освіти і науки, всі «освічені монархи» Європи всіляко сприяли освіті, відкриваючи нові університети, і активно фінансуючи старі.

    Це цікаво: є одна повчальна історія про англійського короля Генріха VIII. Генріх VIII був одним з найжорстокіших королів Англії, але одночасно одним з перших, хто зумів дійсно оцінити могутність знання. Одного разу радники запропонували королю скоротити кошти, які держава відпускала університетам. Генріх VIII відповів: «Панове, ми з вами помремо, і навіть наші кістки зотліють, а університети будуть керувати Англією. І набагато краще, ніж ми». Сьогодні англійські університети кращі в світі, а прозорливість короля і його політика щодо освіти якнайкраще передають дух європейського освіченого абсолютизму.

    Роль духовенства

    Поширення освіченого абсолютизму призвело до обмеження старих феодальних прав не тільки для дворянства, а й для духовенства, що в свою чергу призвело до ряду конфліктів між королівською владою і католицькою церквою в ряді європейських країн. Світські правителі взагалі стали намагатися вийти з-під контролю папської курії. До того ж розвиток освіти гальмувався старими католицькими догмами, а багато талановитих вчених того часу і зовсім були переслідувані інквізицією.

    Найбільш радикально тут поступив вже згаданий нами англійський король Генріх VIII, він просто порвав стосунки з католицькою церквою, створивши в Англії англіканську церкву на чолі з англійським же королем (тобто з собою на чолі). В інших європейських країнах також вплив католицької церкви був поступово обмежений, багато де чітко визначився курс на відділення держави від церкви і школи від церкви, відбувалася стрімка секуляризація суспільства, яка супроводжувалася такими змінами:

    • Папські булли більше не володіли юридичною силою. Мабуть, за винятком лише тих булл, які були завірені королями.
    • Повсюдно була заборонена інквізиція, як і інквізиторські трибунали.
    • Для духовенства були введені податки.
    • У багатьох європейських країнах був вигнаний або заборонений орден єзуїтів. Пов’язано це з тим, що єзуїти особливо активно опиралися антиклерикальним настроям в суспільстві, за що і поплатилися своєю забороною.

    Особливості в Росії

    Освічений абсолютизм в Російській імперії почався з правління царя Петра I, який всіляко прагнув перейняти досвід прогресивних європейських країн, куди він активно «рубав вікна». Петро I провів широкий ряд реформ спрямованих на розвиток освіти, науки та викорінення старих порядків, зокрема:

    • насильницьке постриження бороди боярам,
    • наказ користуватися столовими приборами, а не їсти руками,
    • скасування стрільців, місце яких зайняли солдати одягнені і оснащені за європейським (а саме прусським) зразком,
    • відправка всіх «кращих дворянських синів» для навчання закордон і відкриття шкіл і університетів в країні.

    Це і багато інших речей були зроблені прогресивним царем з метою привнести в Росію не тільки освічений абсолютизм, але і в цілому європейську культуру. До слова і сама назва «Росія» теж дітище Петра, до цього цю країну називали Московією.

    Петро I долучає бояр до цивілізації

    Петро I долучає бояр до цивілізації.

    Реформи Петра продовжила імператриця Катерина II, а потім ряд інших монархів. Проте, освічений абсолютизм в Росії був не таким як в Європі, тут найдовше продовжувало зберігатися кріпосне право (воно було скасовано лише в 1861 році імператором Олександром II), як і багато інших старих феодальних пережитків, вже диких для Європи, тут все ще «цвіли і пахли».

    Також дворяни в Росії найдовше продовжували зберігати свої привілеї, вони мали особливий статус при вирішенні судових справ і багатьох юридичних питань. Все це доповнювала традиційні бюрократизація та корупція російських чиновників, так що часом політика освіченого абсолютизму в Россі була далеко не такою вже й «освіченою».

    Автор: Павло Чайка, головний редактор історичного сайту Мандрівки часом

    При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.



  • Напишіть відгук

    Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *