Історія вантажівок: від давнини до наших днів
Перефразовуючи Біблію: на початку автомобільного транспорту був віз. Ті дерев’яні пристрої, що стукали дорогами і повільно тягнулися тваринами, були найстарішими предками сьогоднішніх вантажівок. Але у них була проблема: як транспортний засіб вони були дорогими (частково через потребу годувати тварин) і мали дуже обмежений простір для товарів. Тому людська винахідливість почала шукати найкращі способи переміщення товарів.
У 1765 році французькому військовому інженеру Ніколя-Жозефу Кюньо було доручено створити транспортний засіб, здатний перевозити важкі гармати, що використовуються на війні. Кюньо почав проводити експерименти, поки в 1769 не придумав рішення: транспортний засіб, що приводиться в рух паровим двигуном, його fardier à vapeur (паровий автомобіль).
Винахід Кюньо, прототип якого через рік був удосконалений, був здатний тягнути чотири тонни і рухатися зі швидкістю до 4 км/год. Це була дуже важка машина з двома задніми та одним переднім колесом, на якій стояв паровий котел. Керувалася машина спеціальним румпелем. І вона також взяла участь у першій дорожньо-транспортній пригоді в історії, коли втративши керування, врізалася в цегляну стіну у 1771 році. Але то вже інша історія.
Минали роки, ці перші парові машини вдосконалювалися, і можна сказати, що в першому десятилітті ХІХ століття вони стали дуже популярними. У 1881 році De Dion-Bouton (французький виробник) побудував перший напівпричіп, який тягнув трактор, який також рухався паром. Ці паровози продавалися у Сполучених Штатах та Франції до Першої світової війни та у Великій Британії до Другої світової війни, де вони були відомі як парові фургони.
Але оскільки ці машини могли долати лише короткі відстані (як правило, від заводу до найближчої залізничної станції), необхідно було знайти інше рішення. У 1895 році німець Карл Бенц, який створив перші двигуни внутрішнього згоряння, використав одну зі своїх моделей, Benz Velo, як основу для створення того, що вважається першою вантажівкою в історії. Це започаткувало гонку з удосконалення цих транспортних засобів, щоб перевозити великі вантажі на великі відстані.
Через рік після винаходу Бенца інший німець, Готліб Даймлер, створив власну модель вантажівки. В даному випадку в її основі лежав візок, поставлений на дерев’яні колеса, оббиті залізом. Як двигун Дайлмер використовував двоциліндровий мотор «Фенікс», оснащений ланцюговим приводом з чотирма швидкостями. До вихідного універсалу він додав підняту кабіну для водія у передній частині, а на одному з бортів надрукував слова Daimler-Motoren-Gesellschaft Cannstatt.
Цей перший прототип міг переміщати вантаж масою 1500 кг. Цікаво, що компанія не змогла продати жодного з цих автомобілів у Німеччині, де публіка в цілому, здавалося, більше цікавилася легковими автомобілями, ніж вантажівками, хоча одну зі своїх перших вантажівок вона змогла продати в Англії.
Інші автомобільні компанії, такі як Renault і Peugeot, також будували свої версії вантажівок в Європі, тоді як у Сполучених Штатах компанія Autocar побудувала першу в цій країні вантажівку в 1899 році. Як правило, ці перші вантажівки використовували двигуни з двома та чотирма циліндрами і могли перевозити вантажі вагою від 1500 до 2000 кг.
Після Першої світової війни були й інші важливі досягнення у сфері розвитку вантажного транспорту: гумові шини замінили суцільні шини, були додані електричні пускові пристрої, а також гальма та двигуни з чотирма, шістьма та вісьма циліндрами, а кабіни були закриті та освітлені електрикою. Це був період перших сучасних вантажівок з напівпричепом, за яким були важкі вантажівки, створені компаніями Ford і Renault.
Але дизельні двигуни не застосовувалися у цих вантажівках до 1930-х років, незважаючи на те, що вони були винайдені у 1890 році. У порівнянні з іншими видами палива для вантажних автомобілів дизель має ряд переваг: він дешевший і робить двигун більш потужним. Крім того, дизельні двигуни мають більший крутний момент (потенціал тяги), вони служать довше, легше адаптуються до несприятливих температур, а нові моделі забруднюють навколишнє середовище все менше і менше.
Автор: Павло Чайка, головний редактор історичного сайту Мандрівки часом
При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.