Історія шахів
Що не кажіть, а найкращою і найбільш поширеною інтелектуальною грою в Європі, а радше на цілому світі, це гра в шахи. Є вона одночасно найстарша. Не дивне, що гра в шахи відіграє в історії, легендах і переказах велику роль. Вже сам винахід шахової гри, захований в сутінках давньої історії.
Передають між іншим, що шахи винайшов один східний вчений, якого звали Шишах і жив він у Вавилоні. За його часів засів на престолі молодий король Амольні, який дуже гнобив нижні верстви суспільства, особливо селян. У найбільшій розпуці селяни звернулися до Шішаха, який користувався великою пошаною при королівському дворі і попросили його про допомогу. В основному вмовляли його, щоб переконав короля, що й селянин є чоловіком, який приносить пожиток державі. Щоб короля в цьому переконати, Шишах винайшов шахи і навчив короля шахової гри. В цей спосіб він довів йому, що селяни, ті прості хлопці на шахівниці (себто пішки), є все ж таки найкращою охороною короля. Король зрозумів в цей спосіб провідну думку шахової гри і перестав селян переслідувати, а свого радника щедро нагородив.
На основі іншого переказу, шахи винайшла дружина короля Равана з Цейлону. Коли в обложеній столиці всі вже впали на духом і втратили всяку відвагу далі вести боротьбу, зневірений король Раван вирішив віддати ворогові місто. Але король мав дружину, королеву Раналяну, геройську жінку, котра винайшла шахову гру, аби йому довести, що він не повинен піддаватися ворогові, доки не будуть вичерпані всі засоби оборони, доки лишиться хоч би один жовнір-хлопець на шахівниці, доки існує хоч би слабка надія перемоги.
Є доведеною річчю, що гра в шахи була сильно поширена серед індійських королів і магараджів ще за 3 тисячі років до нашої ери. Вже в найдавніших індійських манускриптах в тій епосі знаходимо повчання гри в шахи. В перших століттях нашої ери гра в шахи була так поширена в Аравії та Персії, що ганьбою вважалося, коли інтелігентний чоловік не вмів грати. Гра в шахи лишила сліди в тодішній мові, в символах і метафорах, як і поезії того часу.
Також у Візантії в VI і VII столітті нашої епохи гра в шахи була не аби як популярна, бо навіть візантійський імператор Нікофорус в листі до халіфа Гарун аль Рашида робить порівняння між вежею на шахівниці та своєю попередницею на престолі, імператрицею Іреною.
Араби занесли цю гру до Іспанії, звідтам вона дісталася до Франції, де наприклад Карл Великий був її великим шанувальником. Німецький імператор Отто III свого часу рахувався за найкращого шахіста в Європі. Взагалі в Німеччині гра в шахи була найбільше поширена в XI ст. в околицях Гальберштадту і до нинішнього дня мешканці цього міста, ремісники й робітники вважаються дуже добрими шахістами. Перед весіллям, наприклад, наречений мусить розіграти партію шахів з найкращим шахістом цього міста. Коли партію виграє, то може спокійно йти до вінчання, коли програє, то мусить себе відкупити грішми.
Або ось ще цікавий факт – в початках XIII століття гра в шахи була у Франції так сильно поширена серед духовенства, що архієпископ Парижа видав в 1254 р. заборону гри, виходячи з тих міркувань, що надмірна й пристрасна гра в шахи не дозволяє йому точно й совісно виконувати духовні обов’язки. Коли ця заборона монахами була цілковито проігнорована, по всіх костелах і монастирях було проведено ревізії та конфісковано майже всі шахівниці (тих що не встигли сховати монахи-шахофіли). Всіх конфіскованих шахівниць було понад 30000. (Це красномовно говорить про обсяг поширення шахів вже тоді).
Автор: Павло Чайка, головний редактор історичного сайту Мандрівки часом
При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.