Стародавні винаходи: все нове – добре забуте старе

Стародавні винаходи

Остання оригінальна думка була сказана 2500 років тому. (невідомий мудрець).

Часто читаємо про якісь винаходи недавні й новіші та дивуємось швидкості людського розуму. Майже на кожному кроці зустрічаємося з чимось, що вважаємо за недавню вигадку, а не знаємо, що не одно з того знали люди сотні, а то й тисячі років тому. Ось вам кілька прикладів:

Громозвід

Громозвід загально вважають за винахід шановного пана Бенджаміна Франкліна (так, того самого, якого всі дуже люблять, особливо на стодоларовій купюрі), а час появи цього важливого відкриття датують 1752 роком. А от і ні! Бо вже в староєгипетському місті Медінет-Абу коло 1300 р. до н. е. фараон Рамзес III побудував на міських воротах високі щогли, вершки яких були позолочені для легшого проводження грому. Про старогрецьких та римських жерців оповідали, що вони вміли таку штуку, що до певних місць приманювали громи з неба.

Громозвід Франкліна

Про римського короля Нуму Помпілія римський історик Лівій оповідає таке: «А щоб приманювати ті громи, посвятив він на горі Авентині жертовник для еліційського Юпітера». Він теж мав списані формули, необхідні для заклинання й зачаровування громів. Коли його наступник Туль Гостілій захотів якось при обряді на честь Юпітера використати чарівних формул та зробив одну помилку, розгніваний бог вдарив громом і спалив короля разом із його домом.

При невдалому приманюванні громів не раз грім забивав і самих жерців. Вони піднімали до неба спеціальні палиці, з металу, бо вважали, що метали найлегше притягають грім. Та все таки ті палиці не були ще справжніми громозводами, бо не відводили по металевому проводі електрику до вогкої землі.

Автомати

Автомати, ці механічні прилади, що порушуються або виконують якусь роботу не якоюсь силою ззовні, але силою схованою в середині — як пружиною, тягарцем, тощо, як от наприклад у годиннику. Часто такі автомати наслідують роботу живих істот, людей або тварин та ще й зроблені на їх подобу. Коли ж хто гадає, що автомати, це витвір новітніх часів, то дуже помиляється. Винахід автоматів стародавній. Ходячі статуї афінця Дедала це без сумніву казка. Оце той самий Дедал, що його син Ікар, по переказам, пробував на штучних крилах перелетіти море. Перший летун заплатив за свою сміливу думку смертю.

Падіння Ікара

А ось реальні історичні факти: філософ і механік Архіт із Таренту зробив дерев’яного голуба, що як живий міг вільно кружляти в повітрі. Це вже не казка, а історична правда. Коли той автоматичний голуб по закінченню польоту впав на землю, то другий раз вже не міг підлетіти, зовсім так, як перестає бігти дитяча забавка, у якій розкрутилася пружина. Зі старовинних автоматів згадується про мідяного орла, що широко вимахував крилами, про штучного слимака, який повзав, про автомат, подібний до чоловіка, так званий андроїд.

Малі автомати, неначе птахи, що співаюсь або б’ють крилами, ще й досі виробляють годинникарі, в основному в Швейцарії й Німеччині. Відомий теж виріб ляльок, що танцюють. Одначе найчастіше зустрічаємо такі автомати, що по вкиненні дрібної монети викидають якийсь предмет або грають музику, чи щось співають. І такі автомати-торговці були знані в старині. Математик і фізик Герон із Александрії в Єгипті, який жив коло першого століття нашої ери, оповідає, що по святинях були встановлені автомати зі свяченою водою, звідки вода витікала, скільки разів хто вкинув до середини металевий гріш.

древні автомати

Початком парових машин мабуть була Геронова куля, порушувана натиском пари. Завдяки тиску води чи повітря автоматично гуділи труби, коли відчинялися святині. Великим винахідником був сам Герон. Візантійський імператор Теофіл (829—842) так захопився Героновими винаходами, що велів по обох боках свого престолу поставити два леви із чистого золота, які при допомозі механічного приладу стільки разів піднімалися зі свого місця, ревіли, а опісля знову сідали, скільки разів імператор сідав на престольне крісло. Оподалік престолу стояв золотий явір, на якім сиділи пташки, рясно обсипані дорогим камінням. При допомозі якихось штучних приладів вони рухали крилами й співали.

Автор: П. Ваглер.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *