Історія прасок: від давнини до наших днів
Прасування одягу – заняття насправді дуже давнє, так як в усі віки та історичні епохи люди дбали про свій зовнішній вигляд і про свій одяг. Тим більше що в минулому одяг людини мав куди більше значення ніж в наш час. Це сьогодні мільярдер Білл Гейтс може з’явитися на публіці в простому светрі, а який-небудь менеджер середньої ланки в брендовому костюмі, а ось в середньовіччі таке не було б можливо, так як одяг людини повинен був відповідати її класу і соціальному статусу. І не належало простолюдину одягатися як графу, як втім, і графу також не можна було одягатися в одежі простолюдина. А так як одягу приділялася велика увага, то велика увага приділялася і догляду за ним, і зокрема прасування за допомогою відомого кожній домогосподарці побутового предмета – праски. Але хто першим винайшов праску, якою була історія її винаходу і поширення, про це читайте далі.
Першими тут були винахідливі китайці, вони стали використовувати гарячий метал для прасування одягу ще в I столітті. Протягом століттям застосовувалися різні методи, щоб погладити одяг, прибрати складки, зробити його рівним. Вінцем цієї історичної еволюції став винахід електричної праски, яку ми використовуємо і сьогодні. Перша ж електрична праска була винайдена в 1882 році Генрі У. Сілі в Нью-Йорку.
З винаходом електричної парової праски видалення складок на нашому одязі стало набагато швидшим і простішим. Сьогодні це призвело до того, що більша частина одягу перед носінням прасується.
А ось наші предки все ж прасували далеко не весь одяг, так як це вимагало багато часу і зусиль. У багатих роботу виконували слуги, тому представники знаті мали випрасуваний слугами ідеальний одяг. Що ж стосується простих селян або міщан, звичайна людина тієї епохи не прасувала одяг повсякденного носіння, доводили до досконалості тільки церковний одяг і вбрання для особливих заходів. Прасування також було ефективним способом позбутися вошей.
До 1892 року прасування стало ще простіше, завдяки винаходу прасувальної дошки Сарою Бун.
Методи прасування протягом століть
Прасування в тій чи іншій формі використовувалися з тих пір, як з’явився одяг. Деякі техніки включали розтягування тканини або удари, в той час як інші застосовували тиск і тепло.
Прасування в минулі часи була важкою, гарячою роботою. Праски були недосконалими, їх потрібно було правильно налаштувати, щоб не пошкодити одяг. Без сучасного контролю температури одяг можна було запросто спалити або пошкодити.
Парова праска
Електрична праска, винайдена Генрі Сілі, не мала великого комерційного успіху, і знадобилося ще 10 років, перш ніж можна було регулювати її температуру.
У 1926 році компанія Eldec представила першу парову праску. Вона виділяла водяну пару і позбавляла від необхідності вручну змочувати одяг при сухому прасуванні, як це було у випадку з більш ранньою конструкцією Сілі.
Лише в 1940-х і 50-х роках парові праски стали популярними для домашнього використання і почали замінювати старі версії прасок для одягу.
Плоскі праски
Плоскі праски кувалися ковалями ще в середні віки. Деякі з них навіть були вирізані з каменю. Ці металеві праски нагрівали на печі або вогні. За формою вони нагадують парові праски, які ми сьогодні використовуємо для одягу. Тканинна або дерев’яна ручка використовувалася для захисту користувача від опіків.
Для більшої ефективності прасування часом використовували дві праски одночасно. Одна працювала, а інша в цей час грілася на вогні. У більш великих і заможних домах з прислугою часто були прасувальні печі, в яких можна було одночасно тримати кілька прасок.
Ящикові праски або вугільні праски
Замість твердого металу або каменю залізний ящик являв собою металевий контейнер, в якому зберігалося розпечене вугілля, і це допомагало йому довше залишатися гарячим. Залізні ящики все ще використовуються в деяких частинах Індії та Африки.
У нього є кришка на шарнірі і отвори для повітря, які дозволяють виділятися вугіллю. Історично вони використовувалися в багатьох різних країнах.
Недоліком цього методу є те, що дим, що виділяється вугіллям, може потрапити в одяг. У деяких є воронки для захисту від диму. Прасувальники також повинні бути дуже обережні, щоб сажа не потрапила на одяг.
На щастя в наш час ми маємо можливість користуватися зручними сучасними прасками і прасувальними станціями.
Автор: Павло Чайка, головний редактор історичного сайту Мандрівки часом
При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.