Історія виникнення писемності

Приблизно 35 тисяч років тому доісторична людина зробила перші малюнки на мурах і стелі печери. Але лише багато пізніше спершу в Месопотамії, потім у Єгипті з’явилися перші писані знаки Письмо як система графічного зображення структурованої мови з’явилося лише в середині четвертого тисячоріччя до нашої ери у країні шумерів в Месопотамії. Ця система, що спочатку складалася з піктограм, поступово розвивалася в напрямку до абстракції, поліпшуючи здатність відтворювати всю людську мову.

З часом, на початку другого тисячоріччя до нашої ери, в іншому кінці світу виникло китайське письмо, також у формі піктограм. Системи єгипетського письма та письма майя, походження яких невідоме, теж утворилися на основі знакових зображень. Зображувальна сторона перших графічних символів нагадує про перші малюнки людини, а саме – настінний живопис епохи палеоліту. Як пояснити ці зображення тварин та людей, що становлять настінне мистецтво у період між 35000-18000 років до нашої ери? Хоч і неможливо знайти в них жодного зв’язку зі структурованою мовою, все ж ми розглядаємо їх як прагнення подати об’єкти у графічній формі, що вказує на існування спільної мови (або принаймні точок відліку) всередині групи, а отже і на існування спільної думки.

Проте тисячоріччя відокремлюють малюнки, що залишилися від Оріньякської та Магдаленської культур, від найперших графічних символів нефігуративного характеру, наприклад, від цифр, незалежно від того, чи це система лічильних паличок у давньому Китаї, чи шумерська система лічби з допомогою порожніх всередині глиняних кульок. Саме протягом цього дуже довгого проміжку часу відбувалася неолітична революція. Саме тоді сталися ґрунтовні зміни у стосунках людини з її довкіллям: із мисливця-збирача вона перетворилася на виробника.

Шляхом стилізації та поєднання первісних зображень письмові системи прийшли до відтворення мови та думки. Так, наприклад, перші шумерські логограми-подібно до китайських піктограм-передавали базові поняття, тож для відтворення змісту потрібне було тлумачення. Касти «писарів» витратять не одне сторіччя на вдосконалення цього способу відтворення, аж поки не прийдуть до систем, здатних записувати всі відтінки мови.

Фонетична новація

Якщо появу шумерської, китайської та мезоамериканської письмових систем можна пояснити еволюцією, то різні фонетичні системи (абеткові й силабічні) в усьому світі завдячують своє існування поширенню якоїсь запозиченої в тому чи тому суспільстві, тій чи тій мові первісної моделі, яка потім імітувалася й видозмінювалася.

Справді, вважається, що першою системою фонетичної транскрипції (можливо, силабічною) була фінікійська система, найперші знаки якої можна простежити до 13-11 сторіччя до нашої ери. Хоча точне походження фінікійського письма ще не з’ясоване (можливо, воно сягає корінням у шумерські ідеограми), сьогодні фахівці гадають, що здебільшого саме воно стало матрицею, з якої розвинулися різноманітні фонетичні абетки, вживані сьогодні у світі.

Звичайно, поширення фонетичного письма відбувалося завдяки переміщенню населення (наприклад, прибуття арамейських кочовиків до Месопотамії), комерційній діяльності (фінікійські купці в усьому східному Середземномор’ї), політичному пануванню (навали дорійців у Греції) чи релігійній експансії (зокрема, християнства через переклад Біблії словенською мовою), однак головним чинником їхнього успіху, безумовно, була простота в користуванні ними порівняно з вагою клинопису чи складністю ієрогліфів.

Кожне з суспільств, що одне по одному запозичували фінікійську систему, мало пристосувати її до вимог власної мови. Так народилися арамейська, єврейська та набатейська системи письма, від яких потім пішли інші адаптовані й трансформрвані письмена-грецькі та арабські, які своєю чергою дали народження іншим системам письма.

Назад до зображення

Зрештою, якою має бути функція письма? Спочатку воно задовольняло два різних види потреб. У Китаї воно використовувалося в основному для зв’язків з іншим світом, що засвідчується деякими археологічними пам’ятками, такими, наприклад, як різьблені панцери черепах та «кістки оракула». Отже, з самого початку мала місце магічна функція, прямо протилежна тій, яку письмо виконувало у країні шумерів, де воно вживалося насамперед для ведення обліку та рахунків. У інших краях, у Єгипті та в країні Майя, письмо служило релігії, знали його лише жерці. Пізніше в Європі письмо було довгий час виключним привілеєм духівництва.

Оскільки духовна та світська влади дуже часто перебували в руках одних і тих самих осіб, письмо, тісно або віддалено пов’язане з магією, починає проникати в середовище юридичної та політичної влади. Довгий час будучи прерогативою можновладців, воно потихеньку просочується в інші сфери суспільства. Так, наприклад, коли зникли жерці майя, секрети їхнього письма щезли разом з ними, а в Єгипті на запровадження денотичного письма, використовуваного в адміністрації, торгівлі та літературі, пішло кілька сторіч.

Масова письменність у Європі настала лише наприкінці XIX сторіччя.

Хоч як це дивно, саме в таких суспільствах, де закони втілено в письмо, а письмо часто має чинність закону, протягом останніх півтора сторіччя значно посилила свої позиції комунікація через засоби зображення. Якщо винахід друкарні, можливо, на певний час заморозив або загальмував еволюцію письма, то впевнене повернення зображення, а також постійна поява нових ідеопіктограм у побуті є доказом того, що ця еволюція відновила свій рух.

Автор: Ксав’є Перре.