Друге пришестя пурпура

В Ізраїлі заново розкрито секрет пурпура – загадкової фарби імператорів, східних царів і первосвящеників. Колись за її незаконне виготовлення рубали голови, а коли більше тисячі років тому секрет фарби був загублений, містики пов’язували її друге відкриття із наступаючим кінцем світу. І ось секрет пурпура відкритий.

Під багряним або пурпурним сьогодні прийнято розуміти насичений темно-червоний колір. Ще ми знаємо, що багрянець – це фарба, яку вважали сакральним символом царської влади. Римляни називали її «пурпурас», стародавні греки – «порфірас». А спадкоємці та римлян та греків візантійці страчували смертю тих, хто насмілювався виготовляти імператорську фарбу в обхід державної монополії.

Ісус у «багряниці», мозаїка VI ст. Нижче зразок овечої вовни, пофарбований фарбою імператорів.

Мало хто знає, що звичний нам насичений темно-червоний колір абсолютно не збігається з тим, який вважався пурпурним в давнину. Зсув понять почався ще в ті далекі часи, коли «пурпурас» переводили на слов’янські мови як «багряний». Перехід же слова в нову культуру супроводжувався зміщенням понять і про сам колір. Шляхетним «порфірасом» в давнину називали не темно-червоний, а фіолетово-бузковий колір.

Фарбу фіолетових і бузкових тонів виробляв тільки один регіон Стародавнього світу, розташований на нинішніх територіях Лівану та Ізраїлю. Робили її з морських молюсків. Виробництво це мало настільки велике значення, що древні стали називати Східне узбережжя Середземного моря «Країна Фарби», або Ханаан (корінь цього слова «хна», від спотвореного семітського «Кнаан», що й означає «фарба»). Греки в свою чергу називали ці землі Фінікією, від грецького слова «фойнос» – знову ж фарба.

Пофарбовані в фіолетово-бузкові тони тканини зробилися для Східного Середземномор’я найважливішим продуктом експорту, навіть більш ексклюзивним, ніж винайдене тут же скло. Однак саме бережливе ставлення до сакральної фарби було у древніх євреїв. Вони вміли отримувати два різні відтінки. «Аргаман», який повністю відповідав пурпуру, і «тхелет», який не мав аналогів у греко-римській традиції. Останній мав світло-синій відтінок і використовувався юдеями виключно в релігійних цілях. Тхелетом фарбували одяг первосвящеників, в тому числі і за часів Христа.

У роки мусульманського завоювання Близького Сходу секрет давньої фарби був втрачений. Історія його пошуку розтяглася на сторіччя. Однак відновлення технології виготовлення пурпурної фарби і точне відтворення її кольору мало скоріше науковий, ніж практичний інтерес. Інша річ тхелет. Для іудеїв-ортодоксів неухильне дотримання біблійних заповідей вважається запорукою збереження світобудови і прийдешнього порятунку людства в цілому. Тому ними пошуки стародавнього секрету велися особливо завзято. Сто років тому вважалося, що стародавні фарби виготовлялися з чорнила кальмарів. Потім під підозру потрапили морські равлики. Але остаточну крапку в суперечках про технології поставив наш сучасник Еліягу Тавгер, російський єврей який переїхав до Ізраїлю з Нижнього Новгорода. Саме він довів, що благородний пурпур добувався з молюсків сімейства murex, і виготовив древню фарбу.

Таким чином, секрет Ханаана був нарешті відкритий. До того ж раковини murex зображувалися на древніх срібних шекелях. Тільки в цій валюті приймалися пожертвування в Єрусалимському храмі, це і є ті самі сумно відомі срібники Іуди. Сьогодні їх можна купити майже в кожній антикварній крамниці Єрусалиму за $ 300 – 500.

Кажуть, відновлення тхелета є однією з ознак скорого кінця світла. Згідно пізнім єврейським пророцтвам це відбудеться після відродження в Єрусалимі храму, зруйнованого римлянами в 70 році від Р.Х. А відродження храму неможливо без відновлення одягу первосвящеників і відповідно без давньої фарби тхелета-пурпура.

Автор: Ігор Трібельскій.