Історія китайської писемності
Створене протягом другого тисячоліття до нашої ери, китайське письмо єдине, що не виходило з вжитку, розвиваючись протягом майже 35 сторіч. За старовинною традицією, письмо складається зі знаків, які є більшою чи меншою мірою зображеннями, символізують істоти, предмети, або викликають у пам’яті природні явища. Народна легенда твердить, що Фу-Хсі, перший законодавець країни та міфічний винахідник китайського письма, надихався відбитками слідів, залишених птахами в снігу. Витончена версія тієї самої легенди трапляється в тексті, датованому часом правління династії Тан (618-907), де автор розповідає, що у Фу-Хсі було чотири ока, завдяки чому він міг водночас спостерігати за небом та землею. Спостереження за сузір’ям Куї в небі та слідами птахів і черепах на землі надихнули його на створення письма.
З ранньої пори існування китайського письма з’явилися різні види знаків, які змінювалися і стали «ключами» системи. Похідні від них основні елементи іконічні за суттю. Найархаїчніші відомі форми – це намальовані або викарбувані на скельній поверхні людські фігури, на взірець печерного малювання в горах Іньшань, що у Внутрішній Монголії.
З плином тисячоліть ці піктограми поступово стали стилізованішими. Від них беруть початок ієрогліфи, які будучи комбінацією двох чи трьох піктографічних знаків, дають змогу відбити складніші дії, думки та поняття. Поняття світла, скажімо, є комбінацією знаків, що зображають сонце та місяць. У сучасній писемності літери, що виникли з простих піктограм, нечисленні, але утворюють «корені» або «ключі», згідно з якими літери класифіковано у словниках аж до часу створення в 50-х роках пінвін, системи фонетичної транскрипції китайських літер у латинському алфавіті.
Поява китайської писемної системи, що давала змогу записувати тексти, може припадати на період між правліннями династії Хсіа (від 22-го до 18-го сторіччя до н.е.) та династії Шан (від 18-го до 11-го сторіччя до н.е.) — епохи, впродовж якої в китайському суспільстві запанувала ієрархія і влада держави твердо зміцніла.
Природній добір
Археологічні знахідки дали змогу зафіксувати близько 4000 літер, викарбуваних на понад 10000 предметів – черепашачих панцирах або кістках релігійного призначення, які також годилися для записів подій чи складання реманентного реєстру. Ці стародавні літери віддзеркалюють походження та розвиток китайського письма. Понад тисячу з них сьогодні розпізнано — це своєрідні «стенографічні малюнки», які скоряються неухильному правилу: кожній літері відповідає слово та його звучання.
В епоху Шан цей тип письма, наслідок довгого періоду змін літер, був вже в постійному вжитку, але запам’ятати всі створені в такий спосіб літери було неможливо. Деякі складні для розуміння малозначущі або важкі для запам’ятовування, були приречені на зникнення. Навпаки, інші, ефективніші щодо відновлення в пам’яті поняття, доступніші для всіх, стали першими елементами письма, призначеного для народу, що поділяв однакові культурні цінності. Отже, від початку китайське письмо являло собою або прості, стилізовані форми (піктограми), або комбінацію цих піктограм, які викликали в пам’яті дію — поняття. Можна сказати, що від свого народження це письмо було створене незалежно від мови, і що сучасна відповідність письма та мови — наслідок довгого процесу природної еволюції.
Автор: Рінні Танг Лоаек.