Шість винахідників листівки

листівка

Шість винахідників? Чи не занадто багато для листівки – шматка щільного паперу з адресою, маркою і невеликим місцем для тексту листа? І, тим не менше, справа була саме так. Німці вважають, що у листівки тільки один винахідник – їхній співвітчизник Генріх Стефан. На перший погляд вони мають рацію: генерал-поштмейстер Генріх Стефан дійсно першим висловив ідею відкритого листа. Більше того, відома навіть точна дата, коли він заявив на одній з конференцій Німецького поштового союзу про виниклу у нього ідею: 30 листопада 1865 року. Але запропонована Стефаном листівка не отримала прав громадянства. Щось було не додумали, чогось не вистачало в ідеї поважного генерал – поштмейстера …

У 1868 році з’явились ще два винахідника. Книготорговці Фрінляйн і Пардубіц представили Пруському поштовому управлінню зразки бланків «Універсальної кореспонденції-карти». Чистою на таких бланках була лише одна сторона – та, на якій пишеться адреса. На звороті ж винахідники пропонували надрукувати близько трьох десятків фраз на зразок:
«Засвідчується отримання останнього листа».
«Вітаємо з радісною подією».

Одним словом Фрінляйн і Пардубіц пропонували лист за принципом: непотрібне закреслити.

Але прусські поштові чиновники відкинули ідею книготорговців. Ще рік чекала листівка своєї путівки в життя, яке дала їй четверта людина – професор національної економії у Вищій технічній школі Відня доктор Еммануїл Герман. Надрукувавши в одній з австрійських газет статтю, в якій він захищав ідею створення листівки. Герман запропонував називати її поштовою телеграмою. За задумом віденського професора поштова телеграма повинна була обмежуватися двадцятьма словами.

Тут-то і виступив на сцену п’ятий винахідник – Австрійське поштове відомство. Воно охоче погодилося поширити на листівку бандерольний тариф, але внесло при цьому істотне уточнення. Ніяких обмежень в обсязі. Пиши стільки слів, скільки зможеш.

1 жовтня 1869 року листівки з’явилися у продажу і швидко поширились в різних країнах. Франко-прусська війна, що відбувалась в 1870 – 1871 роках збільшила число пишучих короткі листи – для солдатів листівка виявилась найбільш зручним видом кореспонденції.

Саме в ту пору з листівкою відбулося її останнє перетворення. Деякі з солдатів, посилаючи звісточку на батьківщину, стали супроводжувати її гумористичними малюнками. Ця солдатська самодіяльність і підказала рішення шостому винахіднику. Хто був цей винахідник? Відповісти на це питання не просто. За одними відомостями першим хто надрукував гумористичні малюнки на відкритих листах був якийсь рейнський аптекар. Інші стверджують, що перші ілюстровані листи були виготовлені в друкарні німецького видавця Шварца. Так чи інакше – ілюстрована листівка з’явилась незабаром після франко-пруської війни і дуже швидко поширилась в самих різних країнах.

Такий складний шлях, який передував появі, здавалося б, нехитрої і давно існуючої ілюстрованої поштової листівки. Так, дійсно, просте винаходити не просто.

Автор: Павло Чайка, головний редактор історичного сайту Мандрівки часом

При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *