Історія рибалки: від давнини до наших днів
Історія рибалки йде своїм корінням з найдавніших часів становлення людини. Ще первісні люди, що жили в епоху палеоліту (давнього кам’яного віку) промишляли риболовлею, яка поряд з полюванням і збиранням фруктів була одним з головних джерел їжі для наших дуже далеких первісних предків. Втім, і в наш час риболовля не втратила своєї популярності, сучасний рибалка подібно до далекого предка-неандертальця також із захопленням і азартом йде ловити рибу. Про історію цього корисного (але не для спійманої риби звичайно) та захоплюючого заняття наша стаття.
У давнину рибалки не користувалися звичними тепер вудками, а рибу ловили грубішими методами – гарпунами, а часом і за допомогою метань каменів з метою оглушити рибу. На щастя людей в ті часи було ще мало, а риби навпаки ще водилося вдосталь і первісним рибалкам давнини вдавалося її ловити і таким нехитрим методом.
З розвитком людської цивілізації люди стали набагато винахідливішими і справжньою революцією у розвитку риболовлі став винахід вудки. Хто був її винахідником невідомо, цілком можливо, що вудка була паралельно винайдена у різних місцях. Так чи інакше, але за даними археології вудками користувалися вже у стародавньому Єгипті, стародавньому Китаї, Америці та інших місцях.
Перші вудки робилися з кісток та кінського волосу, потім згодом їх конструкція поступово ускладнювалася та вдосконалювалася.
Давньоєгипетські рибалки.
Паралельно з вудками популярним методом лову риби став невод. Завдяки йому можна було мережами виловити одразу велику кількість риби. Фактично перші рибалки, які ловили неводом започаткували промислову риболовлю.
Це цікаво, древніми рибалками, що ловили рибу неводом, були, зокрема, великі біблійні апостоли: святий Петро і святий Андрій. Згідно з Біблією, Ісус зустрів їх за своїм рибальським промислом і закликав слідувати за Собою словами: “Відтепер ловитимеш людей” (Лука 5:10)
З подальшим розвитком цивілізації риболовля все більше ставала з одного боку професійним, промисловим заняттям і все менше індивідуальною діяльністю, що служила засобом добування їжі. Поки для багатьох людей вона не перетворилася просто на хобі, в якому важливий не так результат у вигляді спійманої риби, як сам процес. А сидіння з вудкою на березі річки або озера для багатьох схоже на східну медитацію.
Автор: Павло Чайка, головний редактор історичного сайту Мандрівки часом
При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.