Дивні археологічні знахідки

Археологічні знахідки останніх років значно змінюють наші уявлення про час існування людини на Землі. Час цей далеко відсувається в минуле зінджантропом, знайденим Л. Ліки в Африці. Він жив, як стверджує вчений, один мільйон 700 тисяч років тому. Але зінджантроп вмів вже створювати примітивні кам’яні знаряддя і користуватися ними.

Археологічна експедиція Дохені в 1924 році виявила в одній з ущелин Північної Арізони наскальне зображення дивної тварини. Воно було виконано гострим шматком кремнію. Сам Дохені вважає, що це – зображення одного з видів динозаврів – тиранозавра. Якщо порівняти наскельний малюнок з тим, як виглядає ця тварина згідно сучасної реставрації, з думкою Дохені важко не погодитися. (Звичайно, за умови, що це не підробка, – історія знає і такі випадки.) Відомо також зображення тварини, яку знавці вважають стегозавром, – це також один з видів динозаврів. Проте прийнято вважати, що і ті й інші вимерли ще в крейдяний період мезозойської ери, тобто десятки мільйонів років тому. Якщо висновки, що робляться на підставі цієї знахідки, правильні і рання людина дійсно була сучасником останніх динозаврів, то, очевидно, або окремі представники динозаврів вимерли значно пізніше, ніж це вважається, або історія розумної людини йде в минуле ще далі. Вірніше всього, однак, припустити і те й інше.

Можна, звичайно, сперечатися з приводу залізного метеорита, знайденого у вугільних пластах в Австралії. Метеорит цей має, як стверджується, сліди розумної обробки. Археологічний журнал «Proceedings of the Society of Antiquities of Scotland» пише також про знахідку примітивного залізного знаряддя в пласті кам’яного вугілля в Шотландії.
Інші свідчення, пов’язані вже до більш близького нам періоду, також говорять про несподівано високий рівень знань людей, що жили в самому віддаленому минулому. Так, американському вченому Арлінгтону X. Малеру вдалося знайти на території Північної Америки сліди металургії, що існувала там 7 тисяч років тому. У районі озер Мічиган і Онтаріо виявлені сліди якоїсь цивілізації, яка вміла виготовляти знаряддя з міді близько 7500 років тому. На південь від теперішньої столиці Мексики під шаром лави виявлена чотириповерхова ступінчаста піраміда, знищена раптовим виверженням в період між 7 тисячами і 13 тисячами років тому. Піраміда ця представляє собою пам’ятник досить високої цивілізації, про яку нам нічого не відомо.

Але ж ніякі знання не з’являються раптом, нізвідки. Їм передує тривалий процес накопичення людьми поступового досвіду. А якщо з цих позицій підходити до подібних знахідок, то час появи на Землі досить високих цивілізацій, себто час розвитку людського суспільства, значно відсувається в минуле.

Природно, виникає питання: чому подібні знахідки настільки рідкісні? Чому ми не можемо поки виявити місто або хоча б велике поселення з безперечними матеріальними слідами дуже древніх високих знань? Справа, очевидно, не тільки в часі, який стирає все. Складність ще й у тому, що не відомо, де шукати ці сліди передбачуваної високої цивілізації. Навіть в Шумері, де розкопками займаються цілі покоління вчених, до сих пір розкопано не більше однієї сотої міст, що колись існували тут . 99 відсотків руїн ще не торкалася лопата археолога.

Більшість повідомлень про знахідки, що приводяться вище, не нові. Свого часу вони з’являлися в різних виданнях, але потім забувалися, тим більше легко, що погано в’язалися з вже усталеними уявленнями про історію людства. Однак, зібрані воєдино, ці свідчення складаються в досить цікаву картину. Можна припустити, що в найвіддаленіші часи, задовго до передбачуваної космічної катастрофи, на Землі вже існував досить високий рівень знань.

З цих позицій вже менш неймовірним здається повідомлення Геродота і його сучасників, що письмові джерела єгиптян йшли в минуле на 17 тисяч років. Візантійський історик Сінелліус згадував про якісь записи, що називалися «Стародавні хроніки», які велися жерцями Єгипту протягом 36525 років. Правда, до сих нір виникнення писемності датується значно пізнішим періодом. Але це питання не можна вважати з’ясованим остаточно. Ні цивілізація майя, ні Вавилон, ні Єгипет, ні Китай, незважаючи на тривалий період свого розвитку, так і не прийшли до фонетичного алфавіту. Водночас фонетичний алфавіт – завершальний етап розвитку писемності – раптово, наприклад, з’являється у фінікійців в остаточному і досконалому вигляді. Про походження самих фінікійців існують різні думки. Однак очевидно одне: появі фонетичного алфавіту мав передувати надзвичайно тривалий етап розвитку писемності.

Про якісь тексти, які були нанесені на колони, коли стало відомо про наближення катастрофи, і які містили важливі знання, повідомляє і давньоєгипетський історик Мането: «Написи ці, зроблені священною мовою і священними знаками Тотом, першим Гермесом, були перекладенні після потопу на … (тут пропуск в рукописі) … і записані ієрогліфами».

Історик і вчений стародавності Йосип Флавій пише в «Юдиних старожитностях» про людей, які, побоюючись, що наближається катастрофа, знищили накопичені знання, спорудили два стовпи; цегельний і кам’яний. На них вони нанесли свої знання з тим, щоб якби цегляний стовп випадково загинув під час повені, то кам’яний, що залишився неушкодженим дав людям можливість ознайомитися з написом. За словами Флавія, кам’яна колона ще існувала в його час.

Страдой також згадує про якісь тексти, написані до потопу, які зберігалися на Піренейському півострові. Друїди посилалися на якісь «книги Феріллта», написані до катастрофи.

Автор: А. Горбовський.