Як приймали роди в давнину

У Середньовіччі материнська смертність становила 40% – половина вмирала під час пологів, друга половина – протягом місяця-півтора після них. Щоб зрозуміти причини такої кількості смертей, потрібно знати, як в давнину народжували жінки, з якими небезпеками для здоров’я їм доводилося стикатися.

Лежачи на спині

Спосіб, коли породілля лежить на спині з широко розведеними і зігнутими в колінах ногами, з’явився лише в XVII столітті. У письмових джерелах тих років є згадка про те, що придумав його Людовик XIV.

Король побажав бачити процес появи дитини на світ. Матір’ю новонародженого була одна з придворних дам. Повитухи поклали майбутню маму на спину, а монарх спостерігав за тим, що відбувається з-за ширми. Це був перший експеримент – він пройшов вдало. До речі цілком ймовірно, що вже в давні часи люди рахували тижні вагітності могли навіть знати, які особливості може мати, наприклад, 29 тиждень вагітності.

Пологи в доісторичні часи

При сучасному рівні медицини і високотехнологічної оснащеності клінік складно прийняти те, як народжували стародавні жінки. Первісні люди відрізнялися завидною витривалістю – про це свідчать численні археологічні розкопки і дослідження.

Жінка йшла далеко від свого селища і людей, щоб дитина з’явилася на світ в повній самоті. На місці вона збирала камені і вибудовувала з них невисоку піраміду. Потім ставала на коліна на землю, впиралася руками в кам’яну піраміду і терпіла потуги.

Немовля вона приймала сама, перерізала пуповину сама – на кілька кілометрів навколо нікого не було, так що розраховувати на допомогу було безглуздо.

У кам’яному віці жінки народжували майже так само, як первісні предки. До 11-12 років дівчинки вже вважалися дорослими – наступав період статевої зрілості. У регіонах з прохолодним кліматом породіллі йшли на деякий час в печери – там не було вітрів.

В Індії та Америці (ще до відкриття її Колумбом) звичною була поза навпочіпки. Майбутні мами народжували і стоячи. Щоб не впасти, вони хапалися руками за гілки дерев поблизу.

Те, як народжували в давнину, цивілізованому європейцеві здається дикістю, а в деяких племенах Африки медична допомога жінкам не надається досі. Знахарі кладуть породіль на дошку – вона замінює операційний стіл, роблять кесарів розтин або перерізають пуповину ножем, а в якості знеболюючого і анестетика використовують бананову брагу.

Є племена, в яких досі практикується старий метод. Жінка під час схваток сідає на землю, її чоловік бере щільну тканину, охоплює нею живіт з плодом і стає ззаду. Він з усієї сили натягує полотно, одночасно впираючись ногами в поперек жінки. Таким чином створюється тиск на плід, який його виштовхує.

У індіанців Команчі акушерами були чоловіки. Спеціально для родів племена будували окрему хатину. Чоловік-акушер м’яко масажував живіт майбутній мамі, сприяючи просуванню плода. Як тільки немовля з’являлося, батько приймав його і перерізав пуповину.

Поступово акушерство стало чисто жіночим ремеслом –й ого практикували літні дами. У народі їх називали «повитухами», «бабками». У стародавніх греків цим займалися спеціально навчені повивальні бабки – вони вміли повертати плід при його неправильному положенні, знали інші хитрощі. Поява малюків на світ обов’язково супроводжувалася магічними заклинаннями.

Технікою повороту плода володіли і в Стародавній Греції, Стародавньому Римі. Інструментів для обстеження і пологів в Середньовіччі не було, рівень розвитку медицини був низьким, але акушерки вміли обстежувати матку вручну, а при необхідності – розширити шийку матки.

Щоб прискорити вихід плода, жінкам давали чхальні засоби, трав’яні збори, оцет з цукром. На боки породіллі прикладали компреси з посліду птахів або натирали рожевим маслом.

Немовлят купали у вині або молоці, туго сповивали і ставили колиску в темний куток. Мама не мала права залишати кімнату протягом місяця – входити до неї могли тільки повивальні бабки.

Вагітні єгиптянки перебували під заступництвом богині Таурт. Вони надягали на шию спеціальний амулет з її зображенням, клали його в узголів’я ліжка і не знімали навіть під час пологів.

Про те, як народжували в Стародавньому Єгипті, згадується в письмових джерелах. Будучи “на знесеннях”, жінки відвідували найближчий Маммізі – пологовий будинок, але не такий, яким його представляють сучасники.

Маммізі-храми, що зводилися на честь богині Хатор. Згідно єгипетським міфам, вона дала життя чудесній дитині, яка отримала в дар вічне дитинство. Майбутні мами приходили в ці храми, щоб заручитися підтримкою вищих сил.

Після візиту вони відправлялися додому – залишалося тільки чекати. З акушеркою домовлялися заздалегідь. Єгиптянки в Середньовіччі народжували навпочіпки, спираючись ступнями на два кам’яних бруска, як і стародавні індіанки.

Якщо пологи були важкими, жінці натирали живіт шафраном і пивом, відганяючи злих духів димом тліючої смоли.

Перше керівництво по акушерській практиці з детальними картинками з’явилося лише в XVI столітті – в епоху Ренесансу. Тоді ж жінки почали народжувати в спальнях на подушках.