Як працюють археологи

Отже, продовжуємо нашу розповідь, про наукові методи, що використовуються археологами, для того, щоб відкрити завісу нашого минулого. На черзі датування.

ДАТУВАННЯ

Метод датування по ізотопу С-14, запропонований У. Ф. Ліббі, сьогодні широко використовується археологами. Точне вимірювання пропорцій ізотопу С-14, що міститься в конкретному зразку, дає можливість визначити вік останнього по відношенню до теперішнього часу. В результаті численних досліджень було встановлено, що деякі дати по С-14 були помилковими у зв’язку зі значними коливаннями космічних випромінювань в минулому. Їх можна відкоригувати шляхом зіставлення їх з хронологією, встановленою методами термолюмінесценції і дендрохронології.

Термолюмінесценція заснована на явищі акумулювання в кристалічних утвореннях в кераміці променів радіоактивних елементів з ґрунту, а також космічних випромінювань. Енергія, що вивільняється при нагріванні цих кристалів перетворюється в світлову. Кількість енергії та її колірна гамма пропорційні протяжності часу, протягом якого ця енергія накопичувалася. Нульова точка відліку збігається з тим моментом, коли матеріал нагрівався до певної температури (у разі кераміки вона визначається часом випалу глини). Світлове випромінювання тут надзвичайно слабке, тому необхідні фотопомножувачі, щоб побачити і заміряти його. Накопичення енергії досягає значного рівня лише за період часу, що перевищує 1000 років. Цей метод неоціненний, перш за все, для епох, що існували більше 50 тис. років тому.

У багатьох стародавніх цивілізаціях, де не було писемності або ж відсутні типологічні підстави для хронології пам’яток, подібно доісторичній Бразилії, культурі Дзьомон в Японії або ж найдавнішим культурам Західної Африки, термолюмінесценція стала основним методом датування. Недолік місця не дозволяє зупинитися на інших методах датування, як, наприклад, археомагнітному або нових ядерних методах.

КОМП’ЮТЕРНА І МАТЕМАТИЧНА ОБРОБКА.

Можливості, які відкриває для археологів використання банків археологічних даних, воістину безмежні. Вони замінили б цілі гори паперів і звернення до щорічних бібліографічних довідників, які до того ж часто публікуються із запізненням. Ми мали б буквально під руками закодовану інформацію про предмети і пам’ятники, поселення і загальні дослідження. Однак тут потрібно діяти з розумом, щоб не вийшло нового «вавилонського стовпотворіння». Мови комп’ютерів та їх ємність повинні бути порівнянні: адже навіть в такій області, як нумізматика, де традиційно використовується точна міжнародна термінологія, кожна група вчених переслідує свої цілі і застосовує свої методи.

Відбувається обмін думками, досвідом, але не інформацією. Більшість банків даних залишаються закритими для пересічних дослідників. Проте вже зараз на відеодиски можна записувати десятки тисяч зображень. Створені таким чином великі фототеки могли б стати доступними, подібно музеям, що публікують мікрофіши своїх фондів.

Комп’ютери дозволяють за короткий проміжок часу проводити складні операції, з великою швидкістю каталогізувати, записувати і зіставляти всілякі дані.

Ключове питання сучасної археології – це міждисциплінарні дослідження. Вона не повинна обмежуватися лише використанням нових дорогих методів. Археологи все частіше вдаються до допомоги геологів, ґрунтознавців, ботаніків і представників інших наукових дисциплін. Неможливо перелічити всі галузі знань, досягнення яких використовуються сьогодні археологами для реконструкції минулого. Назвемо лише деякі з них: дослідження раковин, водоростей, кісток риб, гірнича справа, виробництво скла та паперу, не кажучи вже про підводну археології.

Автор: Тоні Хакенс.