Як була відроджена пірамідологія
Грою з цифрами Сміт і його послідовники (дивіться нашу минулу статтю) не обмежилися, а пішли значно далі. Вони виявили у Великій піраміді атомні ваги окремих елементів, масу інших корисних відомостей зі сфери природничих наук і, нарешті, вторглися в заповідні володіння істориків.
Так, Сміт зміг «прочитати» в піраміді Хуфу всі значні події історії людства, минулої і майбутньої – від біблійного створення світу до другого пришестя, яке піраміда «обіцяла» на 1881 рік. Хтось висунув версію, ніби споруда піраміди велася за допомогою магії: блоки нібито укладалися на полотнища папірусу, поцятковане чарівними символами, піднімалися на них, як на килимі-літаку, в повітря і пливли до будівельного майданчика. Ідея магії підхоплена, і ось вже стверджується, що піраміда була споруджена як «сховище філософського каменю» або, на худий кінець, як храм для вчинення таємних обрядів (незважаючи на те, що спеціально для жрецьких ритуалів поряд з пірамідою був збудований похоронний храм). Хто тільки не займався пірамідами – розенкрейцери і нумерологи-каббалісти, християнські ортодокси і філософи-містики, навіть знаменита засновниця теософії Олена Блаватська.
Прийшло XX століття, отримала небувалий розмах наукова фантастика, і пірамідологи перешикувалися згідно з духом часу. Тепер вже про Велику піраміду говорять як про «машину часу», про «двері» в інший світ, про ворота в четвертий вимір…
Надзвичайно стійким виявився міф про «закляття Тутанхамона», що нібито наздоганяє кожного, хто насмілювався осквернити усипальницю фараона. В 20-і роки в багатьох періодичних виданнях вчені авторитети і журналісти захоплено підраховували число жертв вікового закляття. До їх списку потрапив і першовідкривач гробниці Тутанхамона археолог Говард Картер. До досади газетярів, він виявився живим і навіть, прочитавши свій некролог, власноруч написав його автору листа, що закінчувався словами: «У духовному відношенні ми явно пішли від давніх часів не так далеко, як це припускають деякі добропорядні люди»…
В середині сторіччя інтерес до пірамід згас. Але в самому кінці 60-х років несподівано розцвів знову, жвавий сенсаційними творами Еріха фон Денікена.
Важко знайти будь-якої розділ сучасної «паранауки», якого не торкнувся б у своїх книгах енергійний власник готелю в швейцарському містечку Давос. Якби існувало поняття «принципово антинауковий метод», то пророком його, безумовно, слід було б вважати Денікена. Бреше він (будемо називати речі своїми іменами) з якоюсь відчайдушною захопленістю, бреше легко, підкреслено безсистемно, переконаний, що перевірити його наважаться лише вчені педанти – але хто ж читає їх!
Не пройшов пророк «палеокосмонавтики» (віри в те, що Землю колись відвідували інопланетяни) і повз пірамід. Куди там стародавнім пірамідологам! Століття надворі космічне, і Денікен починає методично просівати йому одному веденим ситом земну історію, географію, археологію, етнографію, антропологію – з єдиною метою: довести факт відвідування Землі космічними гостями.
Звичайно ж, ніяка це не усипальниця фараонів, а гігантська «кріогенна камера», в якій фараон міг залишатися замороженим тисячоліттями, – а там повернеться бог-астронавт Ра і поверне фараона до життя! «Неможливо? Сумнівно? Найвпертіші заперечення виходять від людей, найбільше переконаних у своїй прихильності законам природи», таврує скептиків-науковців Денікен. Однак скептики не здаються, наприклад Джон Слейдек, автор книги «Нові апокрифи»: «Що до мене, то я продовжую пручатися і заперечувати: мені видається, що астронавту Ра задачка випала воістину «богова» – повернути до життя мумію, у якої видалені мозок і внутрішні органи».
Читаємо у Денікена далі: «Меридіан, що проходить через місце, де стоїть піраміда, в точності ділить континенти і океани на дві рівні частини… Піраміда знаходиться в центрі ваги (?) континентів». Один із соратників Денікена уточнює, що площа населеної суші від Берингової протоки ділиться «пірамідним меридіаном» рівно навпіл. Хтось не полінувався, підрахував: виявилося, що землі на захід від Каїра на 7 мільйонів квадратних кілометрів більше, ніж на схід.
Якщо скрупульозно розбирати один за іншим «аргументи» Еріха фон Денікена і його епігонів, знадобиться не стаття – книга. Стародавнє прислів’я говорить: «Коли розсміється сфінкс, згаснуть зірки». Не варто, право, випробовувати його терпіння, загартоване тисячолітнім мовчанням. Так що ж – забудемо про загадки і закінчимо тим, що про піраміди відомо абсолютно все? Ніяких таємниць, один лише аромат таємничості, що виходить від немислимої старовини?
Ні, не слід недооцінювати древніх будівельників: піраміди зберігають ще безліч нерозгаданих таємниць. Тільки вирішувати їх наука буде без залучення такої екзотики, як магія або фантастична техніка інопланетян. Ми ще багато чого не знаємо про піраміди. Невідомо навіть точне число їх, фахівець відповість розпливчасто: 70-80. Остання, наприклад, була розкопана в Сахарі в 1952 році. Не всі піраміди точно ідентифіковані (хто будував? кому будували?), а є й такі, що поки і не обміряні як слід.
Як і раніше захоплює і приголомшує майстерність древніх зодчих, які створили похоронний склеп в надрах Великої піраміди. Гігантські гранітні плити, якими він викладений, настільки майстерно відшліфовані і пригнані один до одного, що ми й зараз готові розділити захват перших мандрівників, що побували всередині піраміди («між плитами не просунеш і шпильки!»).
Ми знаємо з достатньою впевненістю, як будувалися піраміди. Може бути, наше знання і не зовсім повне (останнім часом в зарубіжній пресі з’являються повідомлення, що блоки пірамід були не витесані з каменю, а відлиті з вапняного розчину, що нагадує сучасний бетон), однак це наукове знання і воно не має нічого спільного з «теоріями» Денікена, ніби єгиптяни вирізали блоки в каменоломнях за допомогою лазерів і доставляли до місця призначення на вертольотах (техніку, зрозуміло, підігнали прибульці).
А ось справді науковий факт. У 1978 році при розкопках в районі поховання фараона Аменемхета ІІ археологи знайшли всередині гробниці, що відноситься до кінця XIX століття до нашої ери, модель піраміди – з усіма внутрішніми приміщеннями та переходами. Відразу не вдалося встановити, якій реальній піраміді відповідає модель, але важливо одне: спочатку була модель! Це психологічно зближує нас з древніми єгиптянами: значить, були якісь подоби конструкторських бюро, проектних інститутів, люди мучилися, шукали рішення, будували моделі – другу, третю, десяту, нарешті, знаходили «оптимальний варіант», і тільки тоді на будівельному майданчику закипала робота.
З цією роботою теж все було не просто. Чиновники фараона шахраювали при виплаті платні натурою: мовляв, раби – вони і є раби, нехай задовольняються тим, що є (хоча в будівництві, як тепер дійшли висновку єгиптологи, брали участь і вільні люди). І раптом настав день, коли будівельники припинили роботу. І не приступили до неї, поки їм не виплатили платню. Може бути, це був перший в історії людства страйк (про нього повідав папірус, знайдений в 40-х роках минулого століття).
Вражають й астрономічні знання єгиптян: ребра всіх трьох знаменитих пірамід в Гізі строго зорієнтовані по сторонах світу – причому відхилення від істинного полюса не перевищує 0,1 °! В ті часи єгиптянам невідомі були ні компас, ні поліспаст, ні підйомний кран. А відсутність докладних письмових свідоцтв на мові самих єгиптян і зовсім нез’ясовна. Про три піраміди в Гізі ми знаємо тільки, кому і як їх будували, та й то зі слів усного переказу, якому не одне тисячоліття (знамениті «Тексти пірамід» знайдені в набагато більш пізніх спорудах).
І навряд чи коли-небудь перестане притягувати допитливі розуми головна з таємниць пірамід – вони самі. Стоять тисячоліття і простоять ще не одне століття як втілення геометричної досконалості. Стоять, піднявшись над химерними орнаментами, прикрасами, художніми стилями національних культур і цілих цивілізацій. Геніальна простота пірамід – ось що по-справжньому загадково.
… Коли злітаєш на літаку над Каїром, першим ділом шукаєш поглядом піраміди. Їх завжди чітко видно: хмарність рідкісна в цих місцях, жодний димок не заважає оглядати Гізу. При погляді з висоти піраміди не втрачають величності, хоча і здаються іграшковими. Поки літак не піднявся високо, придивившись, можна побачити фігурку людини, яка підійнялася на вершину піраміди Хеопса. Звичайно, туди тягне марнославство. Але хіба можна порівняти його з марнославством фараонів, яких з’їдає спалює ідея: спорудити вічний пам’ятник своїй могутності! А вийшло, що безпосередні будівельники піраміди поставили пам’ятник, насамперед, собі. Своєму розуму, працьовитості, зухвалості.
Автор: В. Г.