Візантія і Візантійська імперія – шматочок античності в середні віки
Зміст:
Той великий вплив, який справила в епоху похмурого середньовіччя Візантійська імперія на історію (а також релігію, культуру, мистецтво) багатьох європейських країн (включаючи нашу) важко охопити в рамках однієї статті. Але ми все ж спробуємо це зробити, і максимально розповісти вам про історію Візантії, її побут, культуру і багато чому іншому, одним словом, з допомогою нашої машини часу відправити вас у часи найвищого розквіту Візантійської імперії, отже влаштовуйтеся зручніше і поїхали.
Місцезнаходження
Але перш ніж вирушити в подорож у часі, спершу давайте розберемося з переміщенням у просторі, і визначимо де ж знаходиться (точніше знаходилась) Візантія на карті. Насправді в різні моменти історичного розвитку кордони Візантійської імперії постійно змінювалися, розширюючись в моменти розвитку і скорочуючись в періоди занепаду.
Наприклад, на цій карті Візантія показана в період свого розквіту і як ми бачимо в ті часи вона займала всю територію сучасної Греції і Туреччини, частину території сучасної Болгарії та Італії і численні острови в Середземному морі.
В епоху правління імператора Юстиніана територія Візантійської імперії була ще більше, і влада візантійського імператора простягалася також на Північну Африку (Лівію та Єгипет), Близький Схід (у тому числі славне місто Єрусалим). Але поступово їх звідти почали витісняти спочатку перси, з якими Візантія протягом століть перебувала у стані перманентної війни, а потім і войовничі арабські кочівники, які несли у своїх серцях знамена нової релігії – ісламу.
А тут на карті показано володіння Візантії в момент її занепаду, в 1453 році, як бачимо в цей час її територія скоротилася до Константинополя з навколишніми територіями та частини сучасної Південної Греції.
Історія
Візантійська імперія є спадкоємицею іншої великої імперії – Римської. В 395 році, після смерті римського імператора Феодосія І відбувся поділ Римської імперії на Західну і Східну. Поділ цей був викликаний політичними причинами, а саме у імператора було два сина, і ймовірно, щоб нікого з них не обділити старший син Флавій став імператором Східної римської імперії, а молодший син Гонорій – відповідно імператором Західної римської імперії. Спершу поділ цей був чисто номінальним, і в очах мільйонів громадян наддержави античності це була все та ж одна велика Римська імперія.
Але як ми знаємо поступово Римська імперія стала хилитися до своєї загибелі, чому в чималому ступені сприяли як падіння моралі в самій імперії, так і хвилі войовничих варварських племен, що то і діло нападали на межі імперії. І ось вже в V столітті Західна римська імперія остаточно занепала, вічне місто Рим було захоплене і розграбоване варварами, епосі античності прийшов кінець, настало середньовіччя.
Але Східна римська імперія завдяки щасливому збігу обставин вціліла, центр її культурного і політичного життя сконцентрувався навколо нової столиці імперії Константинополя, який став в середні віки найбільшим містом в Європі. Хвилі варварів пройшли стороною, хоча, зрозуміло, теж мали свій вплив, але наприклад, від лютого гунського завойовника Аттіли правителі Східної римської імперії розсудливо вважали за краще відкупитися золотом, ніж воювати. Та й руйнівний порив варварів був спрямований саме на Рим і Західну римську імперію, що врятувало Східну імперію, з якої після падіння Західної імперії в V столітті і утворилася нова велика держава Візантія або Візантійська імперія.
Хоча населення Візантії і складалося переважно з греків, вони завжди відчували себе спадкоємцями Римської імперії і називали відповідно – «ромеями», що по-грецьки означає «римляни».
Вже з VI століття за правління блискучого імператора Юстиніана і його не менш блискучої дружини Феодори (на нашому сайті є цікава стаття про цю «першу леді Візантії», переходьте за посиланням) Візантійська імперія починає потихеньку відвойовувати території зайняті в свій час варварами. Так візантійцями у варварів лангобардів були захоплені значні території сучасної Італії, що колись належали Західній римській імперії, влада візантійського імператора простягається і в північну Африку, тамтешнє місто Олександрія стає важливим економічним і культурним центром імперії в цьому регіоні. Військові походи Візантії простягаються і на Схід, де протягом кількох століть йдуть безперервні війни з персами.
Саме географічне положення Візантії, що розкинула свої володіння відразу на трьох континентах (Європі, Азії, Африці) зробило з Візантійської імперії своєрідний місток між Заходом і Сходом, країною, в якій змішалися культури різних народів. Все це наклало свій відбиток на суспільне і політичне життя, релігійно-філософські ідеї і звичайно ж мистецтво.
Умовно історію Візантійської імперії історики поділяють на п’ять періодів, приведемо їх короткий опис:
- Перший період розквіту імперії, її територіальних експансій за імператорів Юстиніана і Іраклія тривав з V по VIII століття. У цей період відбувається активний світанок візантійської економіки, культури, військової справи.
- Другий період почався з правління візантійського імператора Лева III Ісавра, він тривав з 717 по 867 рік. У цей час імперія з одного боку досягає найбільшого розвитку своєї культури, але з іншого він супроводжується численними заворушеннями, в тому числі релігійними (іконоборством), про що напишемо детальніше далі.
- Третій період характеризується з одного боку закінченням смут і переходу до відносної стабільності, з іншого постійними війнами з зовнішніми ворогами, він тривав з 867 по 1081 рік. Цікаво, що в цей період Візантія активно воює зі своїми сусідами болгарами і нашими далекими предками, русичами. Так, саме на цей період припадають походи наших Київських князів Олега (Віщого), Ігоря, Святослава на Царгород (як на Русі називали столицю Візантії Константинополь).
- Четвертий період почався з правління династії Комнінів, перший імператор Олексій Комнін зійшов на візантійський престол у 1081 році. Також цей період відомий як «Комнінське відродження», назва говорить сама за себе, в цей період Візантія відроджує свою культурну і політичну велич, що дещо поблякла після смут та постійних воєн. Комніни виявилися мудрими правителями, вміло балансуючи в тих непростих умовах, в яких опинилася Візантія в той час: зі Сходу кордони імперії все активніше тіснили турки-сельджуки, з Заходу дихала католицька Європа, яка вважала православних візантійців відступниками та єретиками, що не набагато краще за невірних мусульман.
- П’ятий період характеризується занепадом Візантії, який призвів, в результаті, до її загибелі. Він тривав з 1261 року по 1453 рік. У цей період Візантія веде відчайдушну і нерівну боротьбу за виживання. Османська імперія, нова, на цей раз мусульманська наддержава середньовіччя, остаточно змела Візантію.
Падіння
Які ж основні причини падіння Візантії? Чому імперія, яка володіла такими великими територіями і такою могутністю (як військовою, так і культурною) впала? В першу чергу найважливішою причиною стало посилення Османської імперії, по суті, Візантія стала однією з перших жертв, згодом османські яничари та сипахи чимало нервів потріпають і багатьом іншим європейським народам, дійшовши навіть до Відня у 1529 році (звідки їх виб’ють тільки об’єднаними зусиллями австрійські та польські війська короля Яна Собеського).
Але крім турків Візантія мала і ряд внутрішніх проблем, постійні війни виснажили цю країну, багато територій, якими вона володіла в минулому, виявилися втраченими. Позначився і конфлікт з католицькою Європою, що вилився в четвертий хрестовий похід, спрямований не проти невірних мусульман, а таки проти візантійців, цих «неправильних православних християн-єретиків» (з точки зору католиків-хрестоносців, звісно). Чи варто говорити, що четвертий хрестовий похід, результатом якого стало тимчасове завоювання Константинополя хрестоносцями і утворення так званої «Латинської республіки» був ще однією важливою причиною подальшого занепаду і падіння Візантійської імперії.
Також падінню Візантії чимало сприяли й численні політичні смути, що супроводжували заключний п’ятий етап історії Візантії. Так, наприклад, візантійський імператор Іоанн Палеолог V, який правив з 1341 по 1391 роки, скидався з престолу цілих три рази (цікаво, що спершу своїм свекром, потім сином, потім онуком). Турки ж вміло використовували інтриги при дворі візантійських імператорів у своїх корисливих цілях.
У 1347 році по території Візантії прокотилася найстрашніша епідемія чуми, чорної смерті, як називали цю хворобу в середні віки, епідемія забрала приблизно третину жителів Візантії, що стало ще однією причиною послаблення і падіння імперії.
Коли стало зрозуміло, що турки от-от зметуть Візантію, остання стала знову шукати допомоги у Заходу, але з католицькими країнами, а також римським папою відносини були більш ніж натягнуті, на допомогу прийшла тільки Венеція, чиї купці вигідно торгували з Візантією, а в самому Константинополі був навіть цілий венеціанський купецький квартал. В цей же час Генуя, що була торговим і політичним противником Венеції, навпаки всіляко допомагала туркам і була зацікавлена в падінні Візантії (в першу чергу з метою доставити проблем своїм торговим конкурентам венеціанцям). Одним словом, замість того, щоб згуртується і допомогти Візантії встояти під ударом турків-османів, європейці переслідували свої особисті інтереси, жменька венеціанських солдатів і добровольців, все-таки відправлена на допомогу осадженому турками Константинополю вже нічим зарадити не могла.
Облога Константинополя турками.
29 травня 1453 року давня столиця Візантії, місто Константинополь впав (згодом був перейменований турками в Стамбул), разом з ним впала і колись велика Візантія.
Культура
Культура Візантії є продуктом змішання культур багатьох народів: греків, римлян, євреїв, вірмен, єгипетських коптів і перших сирійських християн. Найяскравішою частиною візантійської культури є її антична спадщина. Багато традицій часів античної Греції збереглися і трансформувалися у Візантії. Так розмовною письмовою мовою громадян імперії була саме грецька. Міста Візантійської імперії зберегли грецьку архітектуру, устрій візантійських міст, знов-таки був запозичений з античної Греції: серцем міста була агора – широка площа, на якій відбувалися народні збори. Самі міста були рясно прикрашені фонтанами та статуями.
Кращі майстри та архітектори імперії зводили палаци візантійських імператорів у Константинополі, найзнаменитішим серед них є Великий імператорський палац Юстиніана.
Залишки цього палацу на середньовічній гравюрі.
У візантійських містах активно продовжували розвиватися античні ремесла, шедеври тамтешніх ювелірів, майстрів, ткачів, ковалів, художників, цінувалися по всій Європі, майстерність візантійських майстрів активно переймали представники інших народів, зокрема слов’яни.
Велике значення в громадському, культурному, політичному та спортивному житті Візантії мали іподроми, де проходили перегони на колісницях. Вони для ромеїв були приблизно тим же, чим для багатьох сьогодні є футбол. Були навіть свої, кажучи сучасною мовою фан-клуби вболівальників за ту чи іншу команду колісничих гончих. Подібно тому, як сучасні футбольні фанати ультрас, що вболівають за різні футбольні клуби час від часу влаштовують бійки і колотнечі між собою, також великими охочими до цієї справи були і візантійські фанати гонок на колісницях.
Але крім просто заворушень, різні угруповання візантійських фанатів, мали і сильний політичний вплив. Так одного разу рядова бійка вболівальників на іподромі призвела до найбільшого в історії Візантії повстання, відомого під назвою «Ніка» (буквально «перемагай», таким було гасло повсталих фанатів). Повстання вболівальників «Ніка» ледь не призвело до повалення імператора Юстиніана. Лише завдяки рішучості його дружини Феодори і підкупу лідерів повстання, його вдалося придушити.
Іподром в Константинополі.
В юриспруденції Візантії безроздільно панувало Римське право, що дісталася у спадщину від Римської імперії. Причому саме у Візантійській імперії теорія римського права отримала свою остаточну форму, були сформовані такі ключові поняття як закон, право, звичай.
Економіка у Візантії також багато в чому була обумовлена спадщиною Римської імперії. Кожен вільний громадянин платив у казну податки зі свого майна і трудової діяльності (подібна податкова система практикувалася і в стародавньому Римі). Високі податки часто ставали причиною масових невдоволень, а то і смут. Візантійські монети (відомі як ромейська монета) оберталися по всій Європі. Ці монети були дуже схожі на римські, але візантійські імператори зробили лише ряд незначних змін. Перші монети, які стали чеканитися в країнах західної Європи, в свою чергу були наслідуванням ромейських монет.
Так виглядали монети у Візантійській імперії.
Великий вплив на культуру Візантії мала, звичайно ж, релігія, про що читайте далі.
Релігія
У релігійному плані Візантія стала центром православного християнства. Але перед тим, саме на її території утворилися найчисленніші громади перших християн, які вельми збагатили її культуру, особливо в частині будівництва храмів, а також у мистецтві іконопису, яке зародилося саме у Візантії.
Поступово християнські храми стали центром суспільного життя візантійських громадян, відтіснивши в цьому плані античні агори та іподроми з їх буйними фанатами. Монументальні візантійські церкви, побудовані в V-X століттях, поєднують у собі як античну архітектуру (в якої християнські зодчі багато чого запозичили) так і християнську символіку. Самим прекрасним храмовим творінням в цьому плані з повним правом може вважатися церква святої Софії в Константинополі, перетворена згодом в мечеть.
Мистецтво
Мистецтво Візантії було нерозривно пов’язане з релігією, і найпрекраснішим, що воно дало світу, було мистецтво іконопису і мистецтво мозаїчних фресок, якими прикрашалися багато храмів.
Правда з іконами була пов’язана одна з політично-релігійних смут в історії Візантії, відома як Іконоборство. Так називалася релігійно-політична течія у Візантії, яка вважала ікони ідолами, а отже такими, що підлягають винищенню. У 730 році імператор Лев ІІІ Ісавр офіційно заборонив шанування ікон. В результаті тисячі ікон, а також мозаїк були знищені.
Згодом влада змінилася, в 787 році на трон зійшла імператриця Ірина, яка повернула назад шанування ікон, і мистецтво іконопису відродилося з колишньою силою.
Художня школа візантійських іконописців задала традиції іконопису для всього світу, в тому числі великим був її вплив і на мистецтво іконопису Київської Русі.
Відео
І на завершення цікаве відео про Візантійську імперію.
Автор: Павло Чайка, головний редактор історичного сайту Мандрівки часом
При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.