Велика бібліотека епохи Відродження
Цього року виповнюється 525 років з дня смерті короля Угорщини Матьяша Хуньяді (1443-1490), прозваного Корвін, оскільки на його гербі був зображений ворон (по-латині – corvus). Він мав славу «шанувальника муз». Зійшовши на престол в 1458 р., король Матьяш перетворив свій двір на справжній центр гуманізму, до якого потягнулися багато прославлених художники та науковці Європи.
Знавець словесності, вчений і меценат, він заснував у Буді, тодішній столиці Угорщини, велику бібліотеку «Корвініану». Гінці Матьяша їздили по всій Європі в пошуках книг, писарі переписували їх, перекладачі перекладали на латинь грецькі та італійські тексти, художники ілюстрували рукописи.
Звичайно, манускрипти надзвичайної краси зустрічалися в колекціях й інших збирачів того часу: сімей Медичі та Сфорца, неаполітанських королів, графа Урбіно, королів Франції, короля Богемії Венсесласа, – проте по числу і різноманітності книг збори Матьяша поступалося тільки бібліотеці Ватикану.
Один мандрівник, відвідавши Буду, писав: «Я оглянув всі книги, але хіба це просто книги? Це справжні скарби. Мені здавалося, що я потрапив не в бібліотеку, а в якісь казкові чертоги. Всюди нескінченні ряди давньоєврейських і давньогрецьких манускриптів, а такої кількості старовинних і нових книг на латині, мабуть, не знайти ніде на Землі».
У XV ст. в духовному житті Європи бібліофільство було новим явищем. Книгу визнали криницею премудрості, сховищем літературної та наукової спадщини античності. Все, що було пов’язано з нею, ретельно збиралося і переписувалось. Бібліотеки перетворилися на осередки науки і культури.
До середини правління Матьяша в Європі почали поширюватися друковані книги, або інкунабули, проте їх в колекції короля значно менше, ніж рукописних книг – кодексів. Над ними сиділи писарі, від яких потрібно не тільки добре знання латини, мови середньовічної літератури і науки, а й вміння розшифровувати всілякі скорочення, так часто використовувані авторами для економії часу і місця. Ця каторжна праця висушувала душу і тіло. Закінчуючи черговий том, вони примовляли: «Перо тримають три пальці, а трудиться все тіло».
Під впливом моди час від часу змінювався стиль письма. У бібліотеці «Корвініана» представлені чотири основні шрифти: готичний англійський, антіква, а також ротунда і курсив, вони з’явилися в епоху гуманізму. Букви старанно виводили на найтоншому пергаменті. Але найкрасивіше в старовинних рукописах – це виконані вручну орнаменти та кольорові мініатюри. Кодекси, виготовлені або придбані для бібліотеки «Корвініана» в 60-70-ті роки XV ст., відрізняються відносною простотою обробки, властивій тому часу: текст оточують гірлянди білих рослин на кольоровому тлі. Пізніше, за часів свого розквіту, бібліотека придбала шедеври епохи Відродження, ілюміновані королівською символікою, а іноді й портретами Матьяша і його найяснішої дружини.
Але не зовнішня пишність манускриптів, а багатство зборів здобуло бібліотеці «Корвініана» заслужену славу серед сучасників і наступних поколінь. Правда, відомостей про справжні розміри колекції часів Матьяша не збереглося, імовірно вона складалася з 2-5 тис. томів. У ній були широко представлені тексти давньогрецьких авторів і латинські переклади. Судячи зі збережених рукописів (в бібліотеках світу та приватних колекціях зараз знаходиться 216 манускриптів), приблизно дві третини творів були абсолютно світського змісту, і лише одну третину становили богословські праці.
Скарби бібліотеки «Корвініана» аж ніяк не лежали мертвим вантажем. Сюди часто заглядав сам король. Він керував покупкою книг, був присутній на диспутах провідних вчених, що проходили в стінах бібліотеки. Тут можна було знайти книги по всіх галузях знання: поезію і драму, богословські та філософські трактати, роботи з астрономії, медицини, географії, риторики, граматики, архітектури, військової справи та математики. Крім книг на латині, грецькою і староєврейською мовами, в бібліотеці «Корвініана» були представлені і перші твори угорської літератури.
До кінця правління Матьяша бібліотека перебувала в зеніті своєї слави, але після його смерті вона поступово занепала і в 1526 р., коли Буду захопили турецькі війська, припинила своє існування.