Суецький канал в давнину
Історія створення Суецького каналу в 1859-1869 р. відома тепер багатьом. Але порівняно мало хто знає про те, що у Суецького каналу досить довга «передісторія» і що вперше Середземне і Червоне моря були з’єднані ще на початку II тисячоліття до н. е. в стародавньому Єгипті. Про це, зокрема, збереглася згадка у давньогрецького географа Страбона.
Технічно, однак, цей найдавніший канал був, мабуть, не дуже досконалим. Його досить швидко затягувало піском, і роботи доводилося починати знову. У всякому разі, канал, що функціонував в II тисячолітті, припинив своє існування ще за Рамессідів (на початку І тисячоліття), і фараонові Нехо (610-595 рр. до н. е.), при якому Єгипет знову став виявляти цікавість до азіатської торгівлі, довелося починати все спочатку. Про цю останню і не доведену до кінця спробу єгипетських фараонів побудувати Суецький канал ми обізнані лише тому, що про неї збереглися деякі згадки у грецького історика V століття до н. е. Геродота. Геродот же згадує про невдалу спробу фараона Нехо у зв’язку з тим, що перський цар Дарій близько 520 року все ж здійснив це підприємство.
Канал, відбудований при Дарії, відходив від річки Нілу у нинішньому Закаєіку (стародавньому Бубастісі) і йшов по низовині Ваді Тумілат через напівпустельні місцевості Питома і Суккота до солоного озера на Суецькому перешийку, а звідти до північного краю Суецької затоки. Ось що писав про цей канал Геродот: «Довжина його – на чотири дні плавання, а широкий він настільки, що по ньому можуть йти на веслах дві триреми (гребних човни) поруч. Вода в нього проведена з Нілу. Канал починається трохи вище Бубастіса, проходить поблизу арабського міста Патум (Питома) і впадає в Еритрейське (тобто Червоне) море. Насамперед, він йде по тій частині єгипетської рівнини, яка межує з Аравією, біля підніжжя того хребта, який тягнеться вище рівнини до міста Мемфісу і в якому є каменоломні. Біля підніжжя цього хребта канал тягнеться із заходу на схід, потім ухиляється вбік у напрямку на південь і, проходячи через ущелину, вливається в Аравійський затоку. Найкоротшим шляхом від Північного (тобто Середземного) моря до Південного і Ерітрейского (Червоного) вважається той, що йде від хребта Касія, що відокремлює Єгипет від Сирії, і становить до Аравійської затоки рівно тисячу стадій (близько 150 км). Це найкоротший шлях . Канал же набагато довший, тому що він незрівнянно більш звивистий. При проведенні цього каналу загинуло сто двадцять тисяч єгиптян».
На правому березі каналу височіли чотири великих кам’яних стели з клинописними і ієрогліфічними написами. Коли в 60-х роках XIX ст. рили сучасний Суецький канал, будівельники виявили уламки цих стел. На одній з них зберігся – в уривках – напис, вибитий з наказу Дарія. «Я наказав, – каже в ній цар Дарій, – прорити цей канал від річки Пірави (Нілу), поточної в Єгипті, до моря, поточному з Персії. Цей канал був проритий. Ще наказую я, щоб по цьому каналу йшли кораблі до Персії».
Дарієв канал був вдосконалений за єгипетських Птолемеїв – наступників Олександра Македонського. Вони побудували у його виходу в Червоне море порт Арсіною. Поступове всихання Пелузійського рукава Нільської дельти, що пов’язувала канал з р. Нілом, зробило канал несудохідним вже при знаменитій цариці Клеопатрі (І ст. до н. е.). Його, однак, відремонтували при римському імператорі Траяні (на поч. II ст. н. е.). І західну частину каналу стали називати «Траяновим шляхом».
Остаточно канал був знищений в 770 р. при багдадському халіфі Мансурі. Засипаючи канал, Мансур мав на меті утруднити будь-яку підтримку арабам, з якими він був у ворожих відносинах.
Автор: Павло Чайка, головний редактор історичного сайту Мандрівки часом
При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.