Звідки пішов вислів «жити на широку ногу»

середньовічне взуття

Обмовимося відразу: за достовірність історії виникнення цієї приказки ручатися важко, але вона цікава. У народженні цього поєднання слів, як розповідають, винна мода, яка виникла в Англії ще в XII столітті. На великому пальці правої ноги англійського короля Генріха II Плантагенета з’явився потворний наріст. Король ніяк не міг приховати його під своїм королівським взуттям. Тому він замовив собі черевики з довгими, гострими, загнутими догори носками.

Ефект виявився приголомшливим. Вже на наступний день шевці були завалені замовленнями на «носате» взуття; кожен новий замовник прагнув перевершити попереднього. Король вважав за краще обмежити довжину шкарпеток в законодавчому порядку; звичайним громадянам дозволялося носити черевики з носком не довше півфута, лицарям і баронам – в один фут (близько 30 сантиметрів), а графам – у два фути.

Розміри взуття стали, таким чином, свідченням багатства та шляхетності. Про багатих людей стали говорити: «Бач, живе на широку ногу» (або: «на велику ногу»). Щоб величезні черевики не звалювалися, модникам доводилося набивати їх сіном. Тому у Франції, яку ця мода теж не минула, народився і інший вираз: «Мати сіно в черевиках»; він також означає: «Жити в достатку».

Чому ж все-таки доводиться сумніватися в достовірності цієї історії? Та тому, що законодавцем цієї моди називають також батька Генріха II – Готфріда Плантагенета. Інші відносять появу довгою взуття до XIV століття. Іспанці вважають, що вираз «Жити на широку ногу» чисто іспанський, німці – німецький, і т. д.

Автор: Павло Чайка, головний редактор історичного сайту Мандрівки часом

При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.