Ожилі письмена індіанців майя. Частина друга.

На залишках архітектурних споруд, на стінах пірамід і храмів, на сходах, на колонах, по сторонам рельєфних зображень збереглися вертикальні ряди теж рельєфних, але набагато більш дрібних, прямокутних і овальних значків. Давно встановлено, що це древні письмена, пояснювальні та пам’ятні написи, справжні кам’яні літописи, прочитання яких могло б пролити світло на всю історію Центральної Америки. У всій Америці тільки в індіанців майя та їх сусідів існувала розвинена писемність. У інших індіанських племен була тільки зародкова форма писемності – піктографічне письмо або передача різних повідомлень за допомогою малюнків.

Зовсім інша справа письмена майя. Знаки цього письма всі одного розміру, графічно дуже чіткі, розташовані правильними рядами. Древнє письмо майя виникло, мабуть, в перші століття нашої ери на території теперішньої Гватемали і зберігалося без особливих змін аж до іспанського завоювання, тобто існувало близько півтори тисячі років. У стародавніх містах майя кожні 20 років, а пізніше кожні 10 років ставилися особливі пам’ятні стовпи або плити, так звані стели. На них також збереглися написи, що розповідають, мабуть, ким і за яких обставин споруджена та чи інша стела.

У народу майя було також багато книг, точніше рукописів; в них розповідалося про порядок богослужіння в храмах, про свята, церемонії та жертвопринесення. Були книги і наукові: з астрономії, або, вірніше, астрології, по математиці, медицині. Нарешті, були книги, що містять міфи, зразки народної поезії. Але книги майя піддалися варварському знищенню.

ВОГНИЩА ІНКВІЗИЦІЇ

Іспанія XVI століття була оплотом релігійного фанатизму та інквізиції. Література і мистецтво тих часів розповідають про нескінченні тортури, страти, особливо про спалення на вогнищі, яким піддавалися іспанці і маври (іспанські араби), запідозрені в вільнодумстві або в недостатній шанобливості до католицької церкви. Всі методи боротьби з «єретиками», з ворогами католицької церкви були перенесені на Юкатанський півострів і в Центральну Америку прибулими туди разом з конкістадорами католицькими ченцями. Тут запалали вогнища, на яких спалювали індіанців майя, які не бажали розлучитися з древньою культурою своїх предків і вступити в лоно святої християнської церкви.

12 липня 1562 року на Юкатанському півострові в місті Мані запалало грандіозне багаття. На цьому вогнищі, за розпорядженням і під керівництвом францисканського ченця Дієго де Ланда було спалено безліч предметів мистецтва та художніх виробів майя. Були спалені також стародавні священні книги. Книги ці були написані на складених гармошкою великих аркушах паперу, зроблених з коріння дерев і покритих білим лаком, на яких майстерно виконані, схожі на малюнки письмена чергувалися з кольоровими, також дуже тонкими щодо виконання графічними ілюстраціями. Палітурками служили візерунчасті дощечки. Багато книг було написана на тонкій оленячій шкірі, обробленому зразку пергаменту. Але монахи-інквізитори вважали, що язичницька писемність не містить нічого, крім забобонів та брехні диявола, і перешкоджає поширенню християнства. Від спалення випадково вціліло всього три книги: одна з них в даний час зберігається в Дрездені, інша в Парижі і третя – в Мадриді.

АБЕТКА ЛАНДИ

Фанатизм і жорстокість єпископа Дієго де Ланда здивували навіть його лютих церковних начальників в Іспанії. Він був тимчасово відсторонений від посади керівника католицької церкви на Юкатані. Саме в цей час, в середині сімдесятих років XVI століття, Ланда зайнявся тим, що склав письмовий посібник для католицьких ченців, що їдуть на Юкатан навертати «невірних» майя в християнство. У цьому рукописі, названому ним «Повідомлення про справи в Юкатані», Ланда, поряд з флорою і фауною Юкатана, особливостями та звичаями майя, описав дивні на перший погляд малюнки – знаки їх писемності, схожі на неправильний овал або на квадратик з трохи закругленими кутами. Ланда склав азбуку майя з 27 знаків, звучання яких він намагався позначити буквами іспанського алфавіту.

Алфавіт Ланда.

Крім цих знаків – «букв», Ланда описав 20 знаків, що позначали назву днів, і 18 – що позначали місяці. Потім на два з половиною століття писемність майя була віддана забуттю, і інтерес до неї відродився лише середині XIX століття. Протягом минулого відтоді століття вчені багатьох країн безуспішно намагалися знайти шлях до розшифровки стародавньої писемності майя. Нащадки древніх індіанців майя досі живуть на території Мексики і Гватемали, а в Гватемалі вони навіть складають більшість населення. Але вони повністю забули свою давню писемність, та й мова їх змінилася. Сучасні майя справедливо пишаються старовиною і величчю своєї культури, але писемність їхніх предків становить для них таку ж загадку, як і для працюючих над цією проблемою вчених.

Всіх вчених, які вивчали давню писемність майя, можна умовно розділити на дві групи. Одні з них вважали, грунтуючись також і на азбуці Ланда, що всі знаки майя можна і потрібно читати як окремі букви або склади. Практично з такого підходу до розшифровки стародавніх написів нічого не виходило. Інша група вчених приходила до висновку, що кожен письмовий знак майя позначає ціле слово і є ідеограмою. Але і цей метод читання не давав ніяких результатів.

До кінця XIX століття зазначені Ланда 20 знаків днів і 18 місяців були доповнені розшифровкою чотирьох знаків країн світу: півночі, півдня, сходу і заходу. Французький вчений Роні встановив 5 знаків, що позначають кольори: зелений, червоний, жовтий, чорний, білий. Німецький вчений, директор Дрезденської бібліотеки Ферстеман, вивчаючи дрезденський рукопис, встановив знаки великих чисел і довів, що деякі знаки письма майя мають календарний або астрономічний сенс.

Проте жоден вчений не міг прочитати жодного з «встановлених» ним знаків. Вчений-зоолог Аллен і лінгвіст, фахівець з історії майя, Тоззер точно визначили, які тварини і птахи зображені на тих чи інших малюнках в уцілілих трьох рукописах. Німецький дослідник писемності майя Пауль Шелльхас розробив метод розшифровки шляхом зіставлення малюнків-ілюстрацій з поміщеним поруч з ними текстом. Правда, текст і малюнок не завжди збігаються і часто мають самостійне значення, але все ж своїм шляхом зіставлення П. Шелльхас зробив великий крок вперед.

Наприклад, було відмічено, що біля зображення собаки завжди стоять знаки

Ці знаки так і назвали: «знак собаки», але прочитати не могли. Ті вчені, які хотіли в кожному знаку бачити зображення цілого слова або поняття, тобто ідеограму, стверджували, що перший знак цього поєднання позначає собачі ребра і хребет, тому-то він і стоїть близько до зображення собаки. Але той же знак в іншому поєднанні стоїть і біля зображення індика. Причому ж тут собака і собачі ребра?

Застосувавши метод звірення тексту з малюнками, Шелльхас встановив знаки, що передають в стародавніх рукописах імена богів. Але так як прочитати ці знаки Шелльхас не міг, то древніх богів майя він просто позначав буквами: бог А, бог В і так далі. Не допомогло читанню стародавнього письма і азбука Ланда. Зрештою, її оголосили фальшивою та відкинули.

Багато вчених прийшли до висновку, що у майя взагалі не було ніякої писемності, не було зв’язного викладу яких би то не було подій, а всього лише тільки й існували окремі знаки і групи знаків для зображення цифр, астрономічних явищ, календарних даних.

У тридцятих-сорокових роках минулого сторіччя з’явилися зведені наукові праці, узагальнюючі досвід раніше проведених досліджень в області читання письма майя. У тому числі в місті Балтіморі в 1931 році був виданий каталог, складений Гейтсом і включаючий кілька сот знаків. У 1946 році в Каліфорнії вийшла в світ книга Морлі «Стародавні майя», а в 1950 році у Вашингтоні – книга Томсона «Введення в ієрогліфічну писемність майя». Однак саме читання знаків від виходу в світ всіх цих вчених праць аніскільки не просунулося вперед і далі представляло «нерозв’язну наукову загадку», як писав Шелльхас в спеціальній статті, опублікованій в 1946 році.

Далі буде.

Автор: Н. Чумаченко.