Магнітна черепаха веде вглиб віків

древня черепаха майя

Минуло роки чотири з тих пір, як лопата археолога вперше вдарилася об каміння храму в Ісапе. За цей час з-під шару субтропічного грунту південної Мексики з’явилося стільки потужних стін і самих різних споруд, що стало безсумнівним: тут колись був великий релігійно-церемоніальний центр доколумбової Америки. Деякі пам’ятники дозволяють навіть стверджувати, що саме тут був розроблений і звідси поширився той чудовий по точності, хоча і дуже вже складний, 260-добовий календар майя, яким не втомлюються дивуватися, як фахівці, так і широка публіка.

Археологічне «Ельдорадо», природно, привернуло до Ісапе увагу безлічі істориків – американістів. У 1976 році тут працювала велика археологічна експедиція американських вчених, яка прибула з Дартмутського коледжу. Тепер справа пішла вглиб як в прямому сенсі слова – розкриваються все глибші шари і горизонти – так і в переносному: увага вчених зосереджується вже не на «макропроблемах», скажімо, плануванні міста або архітектурних стилях храму, а на особливостях порівняно дрібних предметів матеріальної культури і релігійного культу майя. Але ж, не дивлячись на свої незначні розміри, такі свідки можуть іноді розповісти не менше, ніж цілий храм…

Ісапе

Керівник експедиції доктор Вінсент X. Мальмстрем стояв в розкопі, коли мало не у самих його ніг робітник-мексиканець витягнув з-під землі невелику кам’яну скульптуру, що зображає дещо стилізовану голову черепахи.

Геохімік експедиції незабаром дав висновок про вік: три тисячі триста років, не менше! Геолог визначив, що скульптура виготовлена з базальтового валуна, що містить у великій кількості домішки заліза. Але справжня сенсація почалася, коли до смішної голови піднесли компас. Стрілка його тут же відхилилася на 60 градусів від напрямку північ – південь і встановилася точно на кінчик черепашачого носа! Звичайно, базальт з магнітним залізняком аж ніяк не рідкість. Але ж, по-перше, жоден інший камінь або скульптура, знайдені в Ісапе. такими властивостями не володіють. Значить, або валун, з якого зробили головку, або вона сама в готовому вже вигляді була сюди кимось свідомо доставлена. Кимось, хто, мабуть, оцінив саме магнітні властивості цього предмета! А по-друге, чи випадковість, що всі магнітно-силові лінії цього незвичайно оформленого «компаса» сходяться на краю морди тварини?

Ісапе на відміну від багатьох інших центрів цивілізації майя, розташованих в глибині суші, знаходиться неподалік від тихоокеанського узбережжя Мексики.

Свідоцтва того, що тутешнє населення не чужалося рибальства та інших морських занять були знайдені раніше. Це і навело Вінсента X. Мальмстрема на таку думку. Морська черепаха у всій нинішній, так, звичайно, і в стародавній Мексиці – тварина загальновідома. І на древніх майя не могла не справити велике враження неабияка здатність черепахи знаходити дорогу до місця, де їй належить відкласти яйця, навіть в сотнях кілометрів від рідного для неї самої «інкубатора». Раз так, неважко уявити собі, що саме черепаха стала як би покровителем мореплавців. А магнітна черепаха, можливо, придбала вже не тільки ритуальне, але і цілком прикладне, практичне значення. Адже варто вільно підвісити таку головку на нитки або закріпити її на поплавці серед судини з поділами по сторонах світу, і перед вами – подоба компаса. Та якої ще давнини! Звичайно, останнє ще треба довести.

Але ж колишніми розкопками було встановлено, що вулиці в селищах майя орієнтовані досить строго: зазвичай їх осьова лінія дивиться приблизно сімнадцятьма градусами на схід від напрямку на північ. Чи тільки за Сонцем і зірками визначалися стародавні містобудівники? Або і тут помічником їм служила магнітна черепаха?

Автор: Павло Чайка, головний редактор історичного сайту Мандрівки часом

При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.