Лицарі без страху і докору
Лицарі – важко озброєна кіннота, самий передовий вид армії своєї епохи. Саме завдяки лицарству Європа надовго завоювала абсолютне лідерство у світі, оскільки не було сили, здатної йому протистояти. Звичайно, насправді лицарі не були такими прекрасними, піднесеними і романтичними, якими ми їх собі уявляємо по книгам і легендам. Це були грубі, нерідко малоосвічені воїни, від яких тхнуло вином і псиною, які відмовлялися митись частіше двох разів на місяць і з забобонним страхом рубали і палили чудеса техніки і науки, зустрінуті ними в зніженій та культурній мавританській Альгамбрі … І все-таки піднесений образ Лицаря без страху і докору увійшов у царство людських фантазій. Він гарний, могутній і шляхетний. Понад усе він ставить честь, Він бореться на турнірах в ім’я Прекрасної Дами. Він мандрує по дорогах, караючи зло і захищаючи слабких. Його лати виблискують, як місячне світло, а гордий плюмаж здіймається, як символ справедливості.
І десятки тисяч людей з’їжджаються щорічно до Швеції на Стокгольмський водний фестиваль саме для того, щоб побачити живе втілення мрії – турнір сучасних лицарів.
Все зовсім по-справжньому. І нехай стіни замку зведено з фанери, а Прекрасна Дама, обрана напередодні, надягає своє злототкане плаття поверх джинсів і футболки – жива уява не зупиниться на таких незначних деталях. Зате лицарі – вище всяких похвал. Їх обладунки точнісінько як справжні, їхні коні – благородної крові, а самі борці сповнені такої величної доблесті, яку не в силах зобразити навіть Мел Гібсон, незважаючи на всі свої «Оскари». Лицарі, як то і годиться, збираються на турнір зі всіх сторін світу – з Іспанії, Італії, Норвегії, Франції. Всі вони – лицарі-мандрівники, не належать якому-небудь ордену, тому на щитах і значках – їх особисті герби і девізи: грифони, орли, леви і полум’яні серця. Всі лицарі – чемпіони Прекрасної Дами. Чемпіон – це той, хто проводить бій не з чисто спортивного інтересу, вихваляючись своєю силою і відвагою, але той, хто бореться в ім’я якогось символу – ідеї, девізу, свого сеньйора чи своєї Дами.
Турнір складається з двох частин – кінські бої і битви на мечах у партері.
Коні проносяться уздовж бар’єру; тупі, з замотаними наконечниками списи бійців спрямовані один на одного. Глядачі криками підтримують своїх фаворитів. Лицар повинен збити супротивника, утримавшись при цьому на коні. Також зараховуються сила і спрямованість удару – збитий шолом, пробитий щит, зламаний спис супротивника. Найбільшим проступком завжди вважався удар по коню. Сьогодні лицаря, який вдарив коня супротивника, дискваліфікують – а сімсот років тому його б освистали, обсипали лайкою і з ганьбою прогнали з ристалища.
Незважаючи на всі запобіжні заходи, турніри – захід досить ризикований. З гуркотом ламаються обладунки, збитий лицар падає під копита коня, застряє ногою в стременах, шолом з пониклим плюмажем залишається лежати в пилюці. Зламані ребра і струси мозку трапляються досить часто, в зв’язку з чим перед кожним водним святом відбуваються дебати – чи вводити в програму свята це чудове, але небезпечне видовище.
На цей раз перемога дістається Лицарю Чорного Грифона. Він вже не такий молодий – в самому розквіті чоловічої сили. Досвід і мудрість зрілого віку взяли верх над юнацьким запалом більш молодих учасників. Переможець, перед тим як осушити Чашу Слави в ім’я Прекрасної Дами, клянеться вічно відстоювати Честь, Справедливість і Добро в цьому світі. Адже нашому світу, як і раніше, потрібні свої лицарі.
Автор: Ілля Кирданов. Фото Ігоря Гаврилова.