Імперія майя: занепад міст держав

Світ майя досяг розквіту своєї могутності під час класичного періоду, з 250 по 900 рік нашої ери, коли було побудовано такі міста, як Йапгчілан, Бонампак і Паленке у Чьяпасі, Кірігуа і Копани в Гондурасі та П’єдрас-Неграс у Гватемалі. Ці міста відзначалися своєю архітектурою, барельєфною скульптурою, фресками, керамікою, стелами й вівтарями. Тоді ж таки розвинулись астрономія, математика, календарні розрахунки і система ієрогліфічного письма. Каста жерців здійснювала політичну владу.

Близько середини IX століття з досить незрозумілих причин, можливо, якось пов’язаних із виснаженням землі та початком військового конфлікту, ці центри проживання і церемоній були покинуті людьми. У той-таки період почав відчуватися вплив тольтеків і з’явився культ Кецалькоатля, а на початку XI століття було збудовано нові міста Чічен-Іца, Ушмаль і Коба. Утворився Союз Майяпан, який об’єднав сили однойменного міста і міст Чічен-Іца та Ушмаль.

Культура майя занепала у 1200 — 1517 роках. Тільки-но розпався союз, десь близько 1450 року, як головні населені центри перетворились на маленькі держави, і дуже звичними стали церемонії людського жертвопринесення. Прибуття іспанців поклало край короткому періодові культурного розквіту.

Класичний і пост-класичний періоди були взірцем гармонійного планування великих міст із палацами, храмами, майданчиками для гри у м’яча та мавзолеями. Проте найвиразнішою майська скульптура була у барельєфах, надто на стелах, де барельєфи використовувались для зображення божеств, людських істот і мініатюрних колонок ієрогліфів. Найкращим прикладом мистецтва фрески з погляду оформлення і композиції є Бонампак, де зображені битви, процесії та бранці.