Екологія у століттях – історія екології від давнини до наших днів

Коли народилася екологія, про яку ми стільки зараз говоримо? Напевно, у Стародавньому Римі та в Афінах. Римляни скаржилися на забруднення вод Тібру. А афіняни — вод афінського порту Пірея, котрий приймав кораблі з усієї тогочасної ойкумени, тобто території земної кулі, заселеної людиною.

Ось із цією назвою, відомою грекам, і пов’язане походження назви науки про навколишнє середовище та її збереження. Грецьке слово «ойкья» означало обитель, житло, дах над головою. У родинних стосунках із цим словом перебувають слова «діоцез», «екуменізм» та латинське «вілла», а також сучасне «віль» у романських мовах для позначення назви міста.

Саме грецьке «ойк’я» споріднене з ще більш древнім санскритським «вісом», яким древні індоєвропейці позначали будинок, дах, поселення сільського жителя. Касту селян і сільських мешканців називали «вайшья», а їх бога — Вішну. У Бірмі бога полів та землі звали Вайшун, а у Литві він Вайш’янтас і «відповідальний» за добрий урожай льону. Ось яке древнє коріння у слова «екологія».

Не менш давні і проблеми екології. Римські поселенці в провінції Африка (яка була на місці зруйнованого Карфагена) скаржилися на збіднення земель внаслідок ерозії ґрунтів.

Але все ж роком народження екології як науки можна вважати 1863 рік, коли вийшла в світ книга К фон Марілауна. Тоді екологія була долею та інтересом одинаків, які легко і просто заявляли про завдання своєї науки. Марілаун писав: «Розселення рослин слідує мовчазним законам природи. Кожній рослині своє місце, час і річ. Залишається лише пізнати ці закони». Можна відзначити, що тоді про тварин не йшлося ні слова. Ботаніки вивчали просторовий розподіл рослин та його фізіологічні пристосування. Вони заклали перші основи науки і висунули перше узагальнене поняття суксцесії, тобто заселення простору.

У XX столітті на авансцену вийшли морські біологи, які розповіли світу про харчові ланцюги та роль міріадів взаємодій різних організмів, пов’язаних між собою. Лише у двадцятих роках минулого століття почали з’являтися перші роботи з екології тварин, де розглядалися взаємини двох видів та крива зміни чисельності хижаків залежно від кількості травоїдних особин. Виникла перша теоретична дисципліна як популяційної екології. Вона вже звернулася до експерименту та математичного моделювання. Однак згодом з’ясувалося, що це надто спрощений аналіз.

Лише після Другої світової війни остаточно перемогла концепція екосистеми, яка зародилася ще в тридцяті роки XX століття. Сумно, але факт: перемозі цієї концепції сприяли атомні бомбардування та полігони ядерних випробувань. Привабливість теорії систем полягає в цілісному баченні та відносній легкості застосування у прикладних дослідженнях.

Сьогодні ця теорія стала наріжним каменем міжнародної біологічної програми, а та, у свою чергу, на думку автора, — дебютом екології у великій науці. Сучасна екологія – вже самостійна розвинена наука, яка вимагає написання та знання власної історії.