Дитячий хрестовий похід – найбільш незвичайний і безглуздий

Дитячий хрестовий похід

Зміст:

  • Історичні передумови

  • Біографія юного проповідника

  • Організація походу

  • Підсумки і доля дітей

    У багатовіковій людській історії було безліч різних воєн, люди воювали через найрізноманітніші причини. Зазвичай причини для воєн були корисливими – завоювати нові землі, забезпечити приплив данини і рабів, але часом війни розпочинали для «благої мети», тоді війна оголошувалася «Священною», навіть «Богоугодною». Найяскравішим прикладом таких релігійних воєн в історії є, звичайно ж, хрестові походи. Але серед них є один похід, який виділяється своєю незвичністю, а також щирою наївністю, що межує з дурістю – хрестовий похід дітей, здійснений в 1212 році. На відміну від інших «дорослих» хрестових походів цей найбільш дивний похід навіть і війною назвати не можна, так як ніяких військових дій діти, зрозуміло, не проводили (та й не могли проводити в принципі). Про те, якими були історичні передумови і наслідки походу читайте далі.

    Історичні передумови

    До 1212 року жага дорослих європейців стати хрестоносцями і відправитися «воювати з бусурманами у Святу землю» вже значно поменшала. На той час талановитий мусульманський правитель і воєначальник Салах-ад-Дін, він же Саладін знищив створене хрестоносцями Єрусалимське королівство, а саме місто Єрусалим знову перейшло до мусульман. Організований для його повторного звільнення, Третій хрестовий похід закінчився повним провалом, головним чином через розбіжності у лавах самих хрестоносців (англійських і французьких). Єдине, що вдалося домогтися лідеру англійських хрестоносців, відважному королю Річарду на прізвисько «Левине Серце» – це домовитися з Саладіном про безперешкодне відвідування Єрусалиму християнськими паломниками.

    Отже, священне місто Єрусалим було знову «в руках нехристів», а європейські королі, зайняті внутрішніми суперечками і політичними інтригами, не поспішали організовувати новий хрестовий похід. Потрібно було щось інше, якийсь «знак згори», і цей знак трапився…

    У 1212 році в Парижі з’явився нікому невідомий юнак (варто зауважити, що юнаком він був за середньовічними мірками, а за сучасними ще дитина) – 12-річний пастух Етьєн (також в деяких хроніках він фігурує як Стефан). Цей Етьєн проголосив себе не багато не мало, а «посланцем Божим». За його словами, уві сні йому з’явився сам Ісус Христос і повідомив важливу новину: він має очолити новий хрестовий похід. Здійснювати його мають не дорослі, а безневинні діти. Щоб без зброї, лише з ім’ям Божим на устах, звільнити Єрусалим, а самих мусульман навернути у християнство. Ідея «дитячого хрестового походу» швидше за все, була пов’язана з невинністю і непорочністю дитячих душ, адже і в Біблії сказано: «поки не будете як діти, не ввійдете в Царство Небесне» (Євангеліє від Матвія 18:2).

    Біографія юного проповідника

    Біографія самого Етьєна вивчена не так добре. Народився він приблизно у 1200 році у французькому селі неподалік від Орлеану. З ранніх років хлопчик відрізнявся особливою набожністю. Найбільший вплив на нього мали хресні ходи, під час яких люди молилися за упокій загиблих, за віру хрестоносців. Також на Етьєна значний вплив зробило знайомство з ченцем, який розповідав йому про хрестові походи і події на Сході. Можливо, ці розповіді та й обставини в цілому, позначилися на юному парубку так, що в якийсь момент до нього прийшло те доленосне провидіння. Усе це надихнуло Етьєна/Стефана на проповіді задля організації саме дитячого хрестового походу.

    Дитячий хрестовий похід

    Так чи інакше, але Етьєн проповідував так пристрасно і красномовно, що багато дітей тікали з дому та йшли слідом за ним. Свою роль зіграло його звернення до честолюбства. Етьєн завжди підкреслював, що тільки невинні діти здатні звільнити «Святу Землю», а не «грішні дорослі», саме діти повинні показати їм приклад, того «як треба» це зробити. І ось вже більше 30 000 дітей і підлітків зібралися під проводом Етьєна, сповнені рішучості йти на «Святу Землю». Новина про дитячий хрестовий похід швидко поширилася по всій Європі і до французьких дітей-хрестоносців незабаром приєдналися й німецькі діти-хрестоносці.

    Читаючи все це, у нас, людей XXI століття, ймовірно, і це закономірно виникне питання, а що ж їхні батьки, де вони були ? Ось ви б відпустили свою дитину в хрестовий похід? Тут варто зауважити, що у часи середньовіччя відносини між дітьми й батьками в цілому були не такими як зараз, також в той час діти набагато раніше дорослішали і вважалися дорослими. Ми не просто так назвали винуватця і організатора дитячого хрестового походу «юнаком», хоча йому було всього лише 12 років. Але за тогочасними мірками він був вже юнаком. Також, враховуючи високу смертність від воєн, епідемій і в цілому важких умов життя, дуже багато дітей в середньовічних містах і селах залишалися безпритульними, саме такі безпритульні, швидше за все і склали кістяк «Христового воїнства», цього незвичайного хрестового походу. Адже їм було нічого втрачати, а тепер, в їхньому житті принаймні появився «високий сенс».

    Організація походу

    Місцем збору дітей-хрестоносців стало французьке місто Вандом, звідси усі мали відправитися до моря, у наступне місто – Марсель.

    Варто зауважити, що католицька церква і навіть сам Папа Римський підтримали дитячий хрестовий похід, вони вважали, що приклад дітей згодом може надихнути дорослих на новий, вже справжній хрестовий похід. А ось ставлення світської влади було вже не таким однозначним, французький король Філіп II спочатку дав дозвіл на похід, але потім схаменувся, і навіть видав спеціальний едикт, який наказував дітям-хрестоносцям повернутися і взагалі «розійтися по домівках». Але було вже пізно, релігійний фанатизм охопив юних підлітків.

    Як ми писали вище, проповіді Етьєна мали успіх, і багато дітей приєднувалися до хрестового походу, незважаючи на те, що по дорозі їх чекали чималі труднощі.

    Дитячий хрестовий похід

    У дитячому хрестовому поході брали участь не тільки діти, а й дорослі: ченці з ордену францисканців, священики, батьки деяких дітей.

    Коли діти-хрестоносці прийшли до Марселя, вони у своїй безмежній наївності стали молитися, щоб море перед ними розступилося, як колись воно розступилося перед Мойсеєм, що тікав разом з єврейським народом з Єгипту. Але, на жаль, дива не сталося, море і не думало розступатися…

    А про те, як взагалі перевезти юних хрестоносців по воді ніхто наперед теж не подумав. Тому частина дітей просто розійшлася, а частині вдалося знайти двох торговців, які погодилися перевезти їх через море на своїх кораблях.

    Підсумки і доля дітей

    Доля дітей-хрестоносців була сумною. Ті торговці, які погодилися їх перевезти, як виявилося згодом, були пов’язаними з піратами і работорговцями. В результаті діти опинилися на невільничому ринку в Алжирі, де були продані в рабство. До того ж один корабель з дітьми по дорозі затонув. Так як у часи Середньовіччя не було сучасних засобів зв’язку, то про долю дітей-хрестоносців довгих 18 років взагалі нічого не було відомо. Лише після 18 років один з ченців, що супроводжував дітей, дістався до Європи і повідав про гірку долю юних «Христових воїнів».

    Так закінчився хрестовий похід дітей – чудернацький і безглуздий. Приклад дорослим «як треба» він так і не показав, а новина про його невдачу ще більше розчарувала багатьох людей в хрестових походах як таких.

    Автор: Павло Чайка, головний редактор історичного сайту Мандрівки часом

    При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.



  • Напишіть відгук

    Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *