Аматітлан
Все почалося з того, що кілька любителів-аквалангістів вирішили поплавати і попірнати у світлих водах озера Аматітлан, яке знаходиться неподалік від міста Гватемала-Сіті в Гватемалі. Чесно кажучи, вони не дуже розраховували, що їм вдасться знайти на дні цього озера що-небудь цікаве, а вже тим більше цінне. Яке ж було їх здивування, коли вже біля самого берега, мало не в перші ж п’ять хвилин після занурення вони наткнулися на декілька великих і малих кам’яних судин, по виду вельми давніх, знайшли безліч статуеток ідолів, якісь дивні старовинні намиста і багато всяких інших предметів.
Коли влітку 1957 року американський вчений Борхеді, до якого ці любителі звернулися з проханням подивитися виловлену ними колекцію, приїхав у Гватемала-Сіті, він був у захваті. До того часу підводні археологи підняли з дна озера кілька сотень різних ваз, світильників, судин, ідолів – самих різних, часом химерних форм. Самі по собі ці знахідки не були новинкою. На території, колись зайнятій древніми племенами майя, в тому числі і в Гватемалі, такі божки, вази, судини знаходили неодноразово. Але не на дні озер, зрозуміло – нікому не приходило в голову їх там шукати.
Яким же чином потрапили всі ці незліченні предмети у води озера Аматітлан? Перше, і найбільш, зрозуміло, природне, що прийшло в голову археологам-професіоналам на чолі з Борхеді, це дослідити як слід берега озера, чи тут не збереглися сліди древніх поселень. Можливо, що скринька відкривається просто: колись, на берегах озера були сільця, потім, в силу тих чи інших причин, вода в озері могла піднятися, жителі виявилися змушеними покинути свої будинки, і всі ці судини та ідоли виявилися, зрештою, під водою. Ця гіпотеза частково підтвердилась. Дійсно вдалося знайти залишки, щонайменше, трьох стародавніх поселень і навіть встановити, що знайдені предмети відносяться до часу існування другого за давністю поселення, до 4-7 століть нашої ери. Дійсно, як підтвердили дослідження, вода в озері в силу якихось причин сильно піднялась в свій час, – третє поселення було розташоване вже значно вище двох перших.
Все це було так, і, тим не менш, справа прояснилась не набагато. І перш за все, як і раніше залишалося недостатньо зрозумілим, чому все-таки знайдені речі опинилися у воді. Чому мешканці не захопили їх з собою? Чому не знайдені предмети домашнього вжитку, хоч які-небудь залишки домашнього скарбу? Адже їх шукали довго і ретельно. Чому ідолища і світильники, вази і намиста нерідко лежать мало не цілими купами, причому часто акуратно розкладеними? І, нарешті, чому багато знахідок було зроблено не тільки біля берега, а в самих різних місцях цього великого (приблизно 12 км в довжину), широкого (подекуди до 5 кілометрів завширшки) і глибокого (до 40 метрів) озера.
І тут вчені згадали про Чічен-Іцу. У цьому місті, колись столиці та релігійному центрі майя, свого часу знаходився так званий Священний колодязь, місце, де приносилися жертви різним богам, де у воду кидали статуетки ідолів і приносилися людські жертви.
Чи могла тут бути якась аналогія? Очевидно, так, бо як тільки прийняти ту точку зору, що озеро Аматітлан в силу тих чи інших причин колись служило місцем паломництва і що тут, так само, як пізніше в Чічен-Іці приносилися жертви богам і відбувались якісь релігійні обряди – все відразу стає на місце. Тоді стає зрозумілим, чому судини і ідолища знаходять і поблизу, і далеко від берегів: частина з них, очевидно, знаходилась на самому березі і, коли вода в озері піднялась, вони опинилися під водою, недалеко від берега: інших же ймовірно кидали з човнів . Тоді стає зрозумілим і те, чому не знайдені предмети домашнього вжитку.
Отже, гігантське святилище, ціле «священне озеро». І це, очевидно, не випадково. Адже навкруги біля озера – ланцюг вулканів, деякі з них всього лише в трьох-чотирьох кілометрах. На південному березі озера – кілька гейзерів. Досить можливо, що під впливом своїх жерців вони вірили, що тут знаходиться житло якогось грізного бога, що цьому богу, щоб його умилостивити, необхідно приносити жертви.
Якому ж богу поклонялися тут древні майя? На це питання відповісти точно, зрозуміло, важко. Бути може, вони приносили жертви і не одному богу, благо богів у древніх майя, як свого часу і у всіх інших народів, було чимало. Але все-таки можна припустити, судячи з зображень голови ягуара, що часто зустрічається на знайдених вазах, що це був бог війни і дощу – Чак. І можливо, що саме Чак, великий бога дощу, з його вусами, як у ягуара, зображує одна зі знайдених на дні Аматітлану статуеток.
Бог Чак.
І цікаво! Як і в інших місцях, християнство, яке на вістрі своїх шпаг принесли до Гватемали іспанські загарбники, зуміло і тут пристосуватися до місцевих вірувань, увібрати їх у себе, освятити. Адже щороку, в третій день травня, у свято Св. Хреста, до озера Аматітлан збираються паломники з усієї Гватемали. У містечку Сан-Хуан, розташованому на березі озера, виносять з церкви великий хрест і урочисто водружають його на великий оздоблений човен. У супроводі цілої флотилії човнів з паломниками, хрест везуть до того священного місця, де за переказами являв себе язичницький бог, а потім благочестиво кидають у воду квіти і фрукти. Дивно переплетіння християнства з язичництвом!
Знахідки в районі озера Аматітлан дозволили уточнити ще одну важливу деталь історії стародавніх майя. Досі вважали, що до X століття стародавні майя жили в південних районах, а потім переселилися в Юкатан, на північ, де їх і застали іспанці. Але дослідження узбережжя озера показало, що тут, принаймні, населення живе без жодних перерв близько трьох тисячоліть. Отже, очевидно, не всі племена пішли в X столітті на північ. Це приватність, але вона важлива для істориків.
Автор: Павло Чайка, головний редактор історичного сайту Мандрівки часом
При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.