Стародавні системи мір
«Без міри і лаптя не сплетеш», – свідчить старе прислів’я. Люди здавна зіткнулись з необхідністю виміряти довжину, дізнатись вагу, визначити обсяг, і саме тому системи мір ведуть свій початок з дуже віддалених часів. Найбільш простим «рахунковим приладом» (який не втратив, до речі, значення і понині) були пальці рук і ніг. Ті ж пальці, руки, ноги та інші частини тіла послужили зразками для створення перших мір довжини. І в даний час ми нерідко вимірюємо невеликі відстані кроками, а середня довжина ступні людини – фут (по англійський фут – нога, ступня) до сих пір служить мірою довжини в Англії.
У всіх давніх і нових народів вживалась міра довжини лікоть – відстань від кінця пальців до ліктя. Приймались за міру довжини і відстані, прохідні за певний проміжок часу. Так виник стадій – міра довжини, вперше прийнята у Вавилонії, а потім вона перейшла до єгиптян, греків та інших народів. Стадій дорівнював відстані, яку людина проходить спокійним кроком за час «виходу» Сонця – від появи краю Сонця, при сході його, до того моменту, коли весь сонячний диск виявиться над горизонтом (приблизно 185-190 метрів).
За цим же принципом у давньому Римі мірою полів служила одиниця «югер» – ділянка землі, що розорюється за день плугом з двома волами. Стародавні народи намагались створити і системи мір. Так, у вавилонян була система мір, в якій одиничним відношенням мір служило число 60 – у стільки разів зростала більш велика міра в порівнянні з більш дрібною.
Свою власну систему мір створив у віддаленому минулому і руський народ. Як свідчать літописи і князівські накази, що дійшли до нас, у Київській Русі X століття існувала вже не тільки система мір, але і державний нагляд за їх правильністю. Найдавнішими руськими мірами довжини були лікоть і сажень (від дієслова сягати – діставати до чого-небудь).
У різні періоди довжина сажні була різною. У XVII-XVIII століттях вона була трохи більше двох метрів. У XVIII столітті остаточно встановилась і величина версти – 500 сажнів. У середині XVII століття входить у вживання міра довжини аршин – третя частина сажні.
У XI-XIII століттях заходом площі землі був плуг. Він дорівнював приблизно 8-9 га. У середині XVII століття мірою земельної площі стала десятина – (80X30 = 2400 квадратних сажнів). Спочатку вона, можливо, являла собою квадрат, сторона якого дорівнювала десятій частці версти. Звідси, мабуть, і походить її назва.
Здавна застосовували на Русі міру сипучих тіл – кадь. Це була велика окута діжка місткістю приблизно в 230 кілограмів. Одна четверта її частина називалась чвертю. Вона складалась з 64 гарнців, а гарнец дорівнював, приблизно, 3,5 літрам. Мірами рідини були відро і бочка – 40 відер, мірами ваги – гривня (409 грамів), пуд (16 кілограмів), бруківка (10 пудів), ласт (72 пуди).
Так у різних державах у різні періоди часу склалися свої системи мір, причому ці міри нерідко мали в різних місцевостях тої ж держави неоднакові значення, як, скажімо, в США, де міра зерна – бушель – має 56 різних значень.
Автор: Павло Чайка, головний редактор історичного сайту Мандрівки часом
При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.