Повість про букву
Чи багато ми знаємо про букви? І багато, і мало. Існує ціла наука про букви – історія письма, – про букву написано безліч солідних праць, але і сьогодні в науці про букви є маса «білих плям». Ми розповімо не тільки про те, що давно вже відомо, але й про те, що ще не з’ясовано, над чим досі ламають голову вчені, висуваючи все нові і нові дотепні гіпотези. Коли виникло буквене письмо? На це питання вчені відповідають по-різному, іноді, вкладаючи в поняття буквеного письма різний зміст. Вже серед єгипетських ієрогліфів малися знаки для окремих приголосних. Ось деякі з них:
Всього було понад два десятки таких знаків. Чи можна назвати їх буквами, алфавітом? Ось як відповідає на це питання німецький філолог Йоганнес Фрідріх: «Нас школа настільки привчила до виділення приголосного з складу, що нам це здається чимось само собою зрозумілим, однак людина стародавнього світу самостійності приголосних не усвідомлювала … Єгиптянам давніх часів навіть не приходило в голову розкласти слова на склади або тим більше на букви і, відмовившись від словесних знаків і громіздких складових комплексів, перейти до письма одними тільки знаками, що позначають окремі приголосні ».
У другому тисячолітті до н. е. фінікійці створили систему письма, що складається з одних приголосних. Правда, для фінікійців знаки їхнього письма не були приголосними в нашому розумінні. Так, Р не означало для фінікійців звуку р, а Л не означало звуку л: ці знаки, з точки зору фінікійців, передавали не окремі звуки, а цілі склади, наприклад, га, гу, ги або, скажімо, ла, лу, ли , – все залежало від того слова, в якому зустрічався даний знак на листі. Природно, що в складовому письмі знаків набагато більше, ніж у консонантному (письмі за допомогою одних тільки приголосних).
У консонантному письмі коріння слів складаються з приголосних, голосні ж відіграють підлеглу роль. Так, у давньоєврейському Катул значить «убитий», котел – «вбивця», можливі ще форми кетол, катав, ютел, що позначають конкретні слова і висхідні до «абстрактного» кореню к-т-л, що виражає, так би мовити, ідею вбивства.
Щоб сказане було ясніше, наведемо приклад з української мови. Припустимо, що існує корінь с-н, який виражає ідею сну. Конкретні форми слів від нього будуть: сон, сну, сн (ться), | уві) сні і т. д. Не можна сказати, що консонантне письмо було таким вже зручним. Наприклад, запис на зразок КТЛ може розумітися дуже по-різному. А адже таких коренів безліч. Правда, в умовах первісного існування складового письма (написи на гробницях, господарські записи) сам контекст підказував читаючому, яке саме конкретне слово тут мається на увазі.
Фінікійський алфавіт перейняли греки. Але вони видозмінили його. Зокрема, ввели знаки для голосних. При цьому спеціальних знаків вони не винаходили, а просто перетворили деякі фінікійські знаки в літери. У грецькій не було тієї великої кількості гортанних приголосних, яким характеризувалися семіто-хамітські мови. Тому, наприклад, фінікійський знак О, передававший в фінікійському алфавіті особливий надгортанний приголосний, греки перетворили на голосну літеру О; голосна буква Е сходить до фінікійського знаку для передачі х і т. д.
Здавалося б, нехитре удосконалення? Вірно, нехитре, але разом з тим геніальне.
Фінікійці, винахідники консонантного письма (що містить в його першому варіанті всього 22 знака), безсумнівно, також були геніальні. Але якщо фінікійці «забезпечили» простою системою письма лише семітські народи, то греки забезпечили добру половину людства. Створивши спеціальні літери для голосних, вони перетворили в букви і знаки для приголосних: в їх алфавіті кожна буква (голосна чи приголосна, неважливо) відповідала лише одному значущому звуку (того, що мовознавці називають фонемою). Зрозуміло, що таким алфавітом могли користуватися, і дійсно скористалися, народи, що говорили на мовах з найрізноманітніших мовних сімей.
Ніхто не сумнівається в тому, що грецький алфавіт, в остаточному підсумку, сходить до північносемітського (фінікійського) консонантного письма. Зате з питання про те, коли і де запозичили греки свій алфавіт у фінікійців, до цих пір ведуться запеклі суперечки. В даний час багато хто вважає, що це запозичення сталося в кінці IX або навіть в самому початку VIII ст. до н. е. Вважається, що колискою грецької писемності було одне з грецьких поселень Фінікії; звідти алфавіт був «завезений» на грецькі острови Крит, Феру і деякі інші. Однак і з цього питання немає єдиної думки (деякі вчені думають, наприклад, що різні грецькі алфавіти були запозичені у фінікійців незалежно один від одного).
Багато суперечок ведеться про так звані додаткові приголосні грецького письма. Неясно, наприклад, звідки греки взяли приголосні Ф («фі» – приголосний «л», вимовний з придихом), X («хі» – мабуть, «до» з придихом). Першу з цих букв, можливо, винайшли вони самі, що ж стосується другої, то вона зустрічається в алфавітах сусідніх народів у значенні «х» або «до» і т. п. У значенні «х» буква X (з варіантом +) зустрічається в дуже древніх карійських написах. Чи не звідси потрапила ця буква в грецькі алфавіти?
У грецькому алфавіті є кілька букв, які були запозичені в карійців та інших народностей стародавньої Малої Азії. Чи означає це, що греки запозичили своє письмо не безпосередньо у фінікійців, а за посередництвом малоазійських народностей? – Така теорія дійсно існує. Навряд чи це так: навряд чи доводиться сумніватися в тому, що літери для позначення голосних додали в фінікійський алфавіт саме греки, а адже у всіх малоазійських алфавітах маються ці літери.
Інша річ, що деякі карійські або лідійські написи древніші, ніж самі древні грецькі написи – це вже справа випадку. Найдавніші грецькі написи, на жаль, не збереглися. У них, напевно, були такі варіанти букв, як W = C: адже такий варіант мався на карійських – це таке ж W, як і у фінікійців. Звичайно, можна припустити, що деякі букви карійці запозичили безпосередньо у фінікійців – дещо про це було сказано вище. В основному ж малоазійські літерні алфавіти запозичені з грецької, тільки в різний час і в різних місцях.
Раніше всіх запозичили у греків свій алфавіт карійці: це сталося на Криті, мабуть, в кінці VIII століття до нашої ери. Цікаво, що в карійських написах ще можна знайти пережитки фінікійського консонантного письма (тобто листи за допомогою одних тільки приголосних).
Наприклад, ім’я Месіар утворено від назви бога Місний, або Масна, за допомогою іменного суфікса – Р. Поряд з написанням Месіар існує написання Мснр – голосні в цьому записі відсутні. А ось зовсім довге ім’я – Кмвдхсбв. Як свідчать грецькі перекази, в «нормальному» вигляді це ім’я записувалося так: Комвдахасбове. Імена в скороченому консонантному написанні часто вживалися на монетах, на яких, втім, використовувався і інший вид скорочень – могли писатися одна-дві початкові літери імені (або назви місцевості).
Автор: В. Шеворошкін.