Історія туалетного паперу

Всі ми з вами, так чи інакше, користуємося цим вельми корисним та потрібним винаходом людства – туалетним папером, без якого будь-яка нормальна цивілізована людина вже просто не може уявити свого життя та побуту. І справді, уявімо що туалетного паперу (і взагалі будь-якого паперу) нема під рукою, а тут нас так не вчасно по великому припекло – все, біда! Ситуація точно не з приємних, от я і кажу – туалетний папір це не просто так собі папір який ми використовуємо для всяких своїх «темних справ», а один з найбільших та найважливіших винаходів людської цивілізації. (Хмм, цікаво, а інопланетяни мають туалетний папір?) А тепер давайте поринемо в глибини історії туалетного паперу.

Перший туалетний папір, (зрештою, як і взагалі папір) появився у давньому Китаї ще у 2-му столітті нашої ери (Ото вже куди не глянь – всюди Made in China). В період середньовіччя темпи виробництва туалетного паперу там вже досягали промислових масштабів. Один з середньовічних китайських літописів датований 1393 роком розповідає нам про те як героїчними китайцями було виготовлено аж 720 000 листів м’якого туалетного паперу, з них 15 000 особливо м’яких та навіть ароматизованих листів призначалось особисто Китайському імператору та його родині.

Про туалетний папір в середньовічному Китаї згадується і в літописах буддійських монахів. Між іншим одному з тих монахів завдяки туалетному паперу навіть вдалось досягнути просвітлення! Історія була наступна, цей монах був не просто буддистом, а дзен-буддистом. Як знаємо (чи не знаємо) дзен-буддизм не визнає жодних авторитетів[1. Авторитетів не визнають, щоб людський розум ні до чого не прив’язувався, адже будь-яка прив’язка буде його стримувати від просвітлення. ] (навіть власних буддійських) окрім палки по одному місцю, і той монах страшно бажаючи просвітитись, вирішив ходити на горшок, беручи в якості туалетного паперу замість власне туалетного паперу, (який вже тоді був у широкому вжитку) священні буддійські сутри. (які він, очевидно, спершу ретельно вивчав сидячи на горшку, а потім робив з ними свою «темну справу») Тим самим показував всім свою «просунутість» в традиції дзен, типу от який він крутий, просунутий – навіть з буддійськими сутрами в туалет ходить. Коли про це дізнався старий настоятель монастиря то прийшов до нашого монаха та сказав : «І що ж ти дурню, невже думаєш показати своє розуміння дзен підтираючись твердим незручним папером, замість того, що підтиратись м’яким та зручним». Почувши ці слова монах одразу все зрозумів та став просвітленим. Отака повчальна історія, навіть у туалетному папері можна знайти просвітлення та пізнати вищу істину.

Але повернімось до самого туалетного паперу. У Європу туалетний папір потрапив лише у 14-му столітті завдяки великому туристу та мандрівнику Марко Поло – одному з перших європейців, які відвідали Китай. Завдяки Марко Поло туалетний папір (як і взагалі папір) поступово став розповсюджуватись теренами бабці Європи. Наприклад у Росії, він появився лише в 16-му столітті. Варто зазначити, що з появою в побуті звичайного паперу, люди одразу догадались як його (папір) ще можна використати, звісно окрім грошей, книжок та газет. Якраз газети ставали першою ластівкою перед появою вже спеціалізованого м’якого туалетного паперу конкретно для дупи, а не для мозку і дупи. (Перші газети для багатьох людей служили не тільки як газети).

Однак постає питання, а чим підтирались наші предки до появи туалетного паперу? Питання теж доволі цікаве, адже до настання ери туалетного паперу підтирались люди у різних країнах і в різний час хто чим. В давній Греції та Римі в туалетах стояла губка, яку попередньо опускали в солену воду. Людям яким пощастило жити десь на березі моря (чи океану) частеньку для своїх «темних справ» використовували раковини мідій, жителі гавайських островів – шкарлупу від кокосових горіхів, шляхетні, багаті, аристократичні європейці (всілякі лорди та графи) в часи середньовіччя для цього брали шерстяну тканину, прості середньовічні мешканці – солому, американські переселенці та індіанці (які справжні американці) – листя кукурудзи, араби (та інші бедуїни) – жмені землі та воду. В ісламських законах шаріату навіть є припис, згідно якого спершу треба витиратись грудками землі чи камінням, а потім ще підмитись водою. Саме тому порядні мусульмани і досі в своїх тюрбанах носять жмені землі та невеликі пляшечки з водою (для них то така сама необхідна річ, як тепер для нас рулон туалетного паперу).

Хоча туалетний папір у вигляді рулонів теж виник не одразу, спершу його випускали у квадратних коробках. Перший рулон туалетного паперу появився на світ лише у 1907 році в Америці. А вже у 20-му столітті сформувалась ціла індустрія туалетного паперу, деякі його види навіть можуть претендувати на специфічний вид мистецтва.

Ось кілька цікавих екземплярів.

Я звісно не планую писати тут про політику, але думаю, якщо випустити в Україні туалетний папір з портретом нашого теперішнього президента, він би користувався шаленою популярністю в простого народу (Сподіваюсь за це речення сайт не прикриють).

Незважаючи на величезний темп прогресу людської цивілізації за минуле століття, такий потрібний винахід як туалетний папір розповсюдився ще не всюди. Так-так на нашій планеті й досі є місця, куди ще не ступала нога (чи рука?) туалетного паперу. Наприклад, в Індії прості індуси і досі підтираються…. лівою рукою (яку, правда, після того ретельно миють, вроді…). Ну в будь-якому разі в сонячній Індії подавати ліву руку не прийнято ніколи і не за жодних обставин (цілком зрозуміло чого). Отож якщо надумаєте їхати в Індію не забудь взяти з собою запас туалетного паперу, а то кажуть в Індії його дістати трошки проблематично. Отак то.