Історія шкарпеток
Закинув дідусь шкарпетки в море – потемніло синє море… І заблагала золота рибка…
Що не кажіть, а шкарпетки – одна з глибинних метафізичних проблем будь-якого порядного чоловіка. Особливо ті шкарпетки, що іноді так «приємно» пахнуть. А ще ті шкарпетки, які деякі порядні чоловіки мають схильність розкидати по цілій квартирі, а кожного дня зранку бавитись у захоплюючий квест: «в пошуках чистих шкарпеток». Про шкарпетки існує чимало смішних історій та анекдотів:
– Любий ти виправ шкарпетки?
– Ага
– З порошком?
– З відразою!
Чомусь любі дорогі жінки частенько бувають не в особливому захваті від чоловічих шкарпеток, тим більше, коли ті виділяють «особливо витончений аромат» чи лежать розкидані по хаті і як показують емпіричні дослідження: 200 шкарпеток – це нажаль не 100 пар, це тільки 200 шкарпеток! Але як би там не було без шкарпеток чоловікам не обійтись і цей такий важливий та необхідний предмет одягу має свою довгу та цікаву історію.
Перші прообрази сучасних шкарпеток появились ще на зорі існування людства, у далекому кам’яному віці, коли наші предки неандертальці, які мали необережність поселитись в місцях де буває холодно, для того, щоб зимою ноги не мерзли, одягали на них полоски міху.
Трохи пізніше, у 6-му столітті до нашої ери щось схоже на шкарпетки появилось у давній Греції та Римі. Це були сандалі з м’якої шкіри, які повністю закривали ноги до п’ятки. От правда спершу їх носили лишень жінки, а чоловікам їх одягати було просто не доречно, а то б ще за якогось голубого чи трансвестита сприйняли (а ці хлопці не зовсім тої орієнтації, були і в ті далекі часи). І так би і були шкарпетки виключно жіночим елементом одягу, якби не римські воїни, що служили у далекій Британії. Самі розумієте, клімат Британії куди холодніше теплої Італії, і якщо римські воїни у південних частинах імперії спокійненько могли собі марширувати в сандалях на босу ногу, то зробити це у Британії чи ще десь на півночі та ще під час зими було трохи проблематично. Тож римські воїни зимою носили грубі кирзові чоботи. От тільки була маленька проблема – у тих чоботах при довгих переходах ноги нещасних вояків стиралися нанівець.
І ось тут якогось кмітливого вояка, що повернувся до Риму – на дембель після служби у далекій Британії, осінило. Він побачив римських панянок у таких елегантних шкарпетках і одразу прикинув, якби би то було файно, коли вояки такі самі шкарпетки одягали собі під чоботи. Після того вояки вже більше не стирали собі ноги, а шкарпетки (вже у класичному розумінні цього слова) міцно увійшли у чоловічий побут. І вже через якісь сто років стали незвичайно поширеними серед всіх чоловіків-римлян, а пізніше і решти європейців. Римський поет Марцал навіть написав оду чоловічим шкарпеткам.
У 14-му столітті в середньовічній Іспанії з’являються перші в’язані шкарпетки, ручної роботи та з різноманітними квітковими узорами та візерунками. Такі художні шкарпетки цінились дуже високо, і подекуди їх дарували навіть королям. А взагалі у середньовічні часи шкарпетки стали робити все довшими і довшими, аж поки вони і зовсім не перетворились на панчохи. І тут трапилась маленька-велика халепа – панчохи на кілька століть повністю витіснили такі любі всіма чоловіками шкарпетки.
І ось панчохи безроздільно правлять бал у часи пізнього середньовіччя та епоху бароко, аж десь до 18-го, 19-го століття. Їх однаково носили як чоловіки, так і жінки, причому у холодну пору року, коли стовпчик термометру опускався непристойно низько, люди одягали на себе одразу по кілька пар панчох.
Середньовічні фацети у панчохах.
Але вже після великої французької революції чоловічі панчохи на відміну від жіночих почали ставати все коротшими і коротшими і ось вже на початку 20-го століття, під час першої світової війни, через банальну економію тканини текстильна промисловість переходить на виробництво коротких шкарпеток. Гіп-гіп ура, шкарпетки повертаються!
Повертають на радість чоловікам, і вже на протязі 20-го століття знов міцно входять у побут чоловіків по всьому світу. І на завершення маленький жарт: любі жінки, якщо ваш чоловік розкидає по хаті шкарпетки, та сидить з пляшкою пива перед телевізором, значить ви та єдина, з якою йому дійсно добре.
Автор: Павло Чайка, головний редактор історичного сайту Мандрівки часом
При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.