Історія перських килимів
Є в народній поезії постійні епітети – такі визначення, які відразу виникають у свідомості варто вимовити слово; дівчина – красна; море – синє; поле – чисте, степ – широкий… і при слові «килим» на розум тут же приходить визначення «перський». А на багатьох мовах світу ці слова і взагалі синоніми. Безперечно, самі чудові і дорогоцінні килими у світі, шовкові і вовняні, виткані в Ірані, чи то пак в Персії, якщо по-старовинному. Про персидський килим складені поеми. Його порівнюють з розкішним запашним садом, повним прекрасних квітів, плодів, птахів, дивовижних звірів і казкових істот. Якщо у вас в будинку є такий сад – вам пощастило, це радість для очей і душі, на вас благотворно діє укладена в ньому творча енергія творців килима, які володіють воістину чарівною майстерністю.
Але тепер розкішні персидські килими – краща прикраса палаців і найшикарніших апартаментів. Проте в самому Ірані килими можна побачити і в простих сільських і міських будинках, де вони по-особливому чіпають душу своєю надзвичайною красою. І сам килим – це образ душі іранського народу. Китайський мандрівник VII століття зазначав у своїх записках, що в килимарстві і шовкових шатах яскраво проявилася артистичність, вишуканість натури іранців. Та й як не мати іранцю килима! Адже багато світових експертів стверджують, що килимарство винайшли саме іранці. І тому є серйозні докази.
Перш за все, ніхто з істориків мистецтва не сперечається, що перші на землі килими були виткані скотарями. Іранське плато з найдавніших часів населяли народи, чиїм головним заняттям були скотарство і землеробство. Але є й «речовий доказ». Його «добув» російський археолог Роденко. У 40-х роках минулого століття він виявив серед поховань знаменитих Пазирикських курганів (у долині Пазирик на Алтаї) саркофаг з мумією одного з місцевих владик – у ньому був в числі інших предметів і килим, що на диво зберігся, з яскравими фарбами, чітким малюнком; його розміри 2х1,83 метра. Поховання відносилось до 350-330 років до нашої ери. (Пояснимо: у Пазирикських курганах завдяки мерзлоті, що настала в кінці останнього тисячоліття до нашої ери, в брилах льоду збереглося безліч стародавніх предметів зі шкіри, дерева, тканини, хутра та ін.) Тобто цьому килиму приблизно 2500 років! Він найдавніший з відомих на землі.
На думку професора Роденко, він був витканий іранськими майстрами з Мада або Парса. Що ж дає підставу вважати його саме перським (іранським) килимом? На каймі килима повторюваний малюнок: міфічні крилаті істоти, жовто-плямистий олень і два зображення людини: вершник, який підіймається на коня та інший, що вже сидить на коні. Образ жовто-плямистого оленя, одної з найбільш рідкісних тварин в світі, який жив завжди в одному лише місці – на півночі Ірану, біля берега Каспійського моря, – доводить іранське походження килимарства. Цю тварину в світі так і називають: іранський жовто-плямистий олень. Але ось ще цікава деталь: на кожному коні – сідло, зроблене з килима ручної роботи (килим у килимі!), – Це свідчення того, що килимарство старіше Пазирикської знахідки.
Пазирикський килим зберігається в Санкт-Петербурзькому Ермітажі. А його точна копія, відтворена іранськими майстрами, – на батьківщині. Образи пазирикського килима чекають своїх дослідників, які напевно, ще розкажуть нам про сенси чотирипелюсткових квіток, розташованих паралельними рядами, про символіку кольорової гами цієї реліквії – тут темно-червоний, зелений, блакитний, жовтий і блідо помаранчевий, – про багато іншого…
Сьогодні в найбільших музеях світу та в приватних колекціях зберігається двісті безперечних шедеврів іранського килимарства. Вони створені в період розквіту цього мистецтва – в XVI-XVII століттях. Один з найзнаменитіших і найдорогоцініший з них – шовковий килим «Ardebil» – витканий в 1535 році. Це гордість лондонського музею «Вікторія і Альберт». Не менш дорогоцінний екземпляр XVI століття зберігається в Музеї мистецтва і промисловості в Австрії. Він називається «Hunting Ground». Його малюнок – мисливські сцени (звідки й назва).
У 1601 році кілька дорогих шовкових килимів були виткані в Кашані на замовлення польського короля Зигмунда Ваза. Ці килими, із зображенням державних символів Польщі, зберігаються в «Президент-Музеї» у Варшаві. Є знамениті екземпляри іранських килимів в музеях Парижа, в «Метрополітен» (США) і, звичайно, в іранських музеях.
Художники епохи Сефевидів створили самі чудові, понині неперевершені шедеври килимового мистецтва. Вони зробили революцію в килимарстві – ввели нові візерунки, розширили число сюжетів, змагаючись з творцями знаменитих перських мініатюр, стали використовувати нові, особливі сорти вовни і шовку, секрет яких відомий і сьогодні тільки іранським майстрам. Кипариси, квіти, мисливські сцени з птахами і тваринами – все це буквально виблискує і переливається соковитими, чистими фарбами – століття пройшли, а вони не тьмяніють. Шедеври ці створювали невідомі художники. Шкода, що відомо лише кілька імен…
У наш час мистецтво килимарства в Ірані анітрохи не втрачено. Воно процвітає, як і колись, в Кашані, Тебрізі, Мешхеде, Куме, Ісфахані, Кермані – все це відомі у світі центри виготовлення дуже дорогих килимів. Тепер на кращих з них зображуються побутові та мисливські сцени з епохи Сефевидів, популярні сюжети з «Шахнаме» Фірдоусі, унікальних іранських мініатюр і кахлів.
Завжди кращими килимоткачами в Ірані були жінки, молодь, діти. Задум малюнка немов би спочатку існує в їхніх серцях, вони майстерно переносять його на килим – це старі вічно молоді образи квітучі сади, співаючі птахи, пишні дерева, міфічні істоти, мисливці і звірі. Жоден килим не повторює малюнка іншого, але в кожному живуть вікові традиції килимового узору, в кожному відбився талант, художній смак, терпіння і витривалість майстра – адже все зроблено його руками.
Кожен килим володіє трьома обов’язковими властивостями: тонкість, елегантність і міцність. І тому їм немає рівних у світі.
Автор: Павло Чайка, головний редактор історичного сайту Мандрівки часом
При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.