Буквене письмо
Зараз ні єгипетського письма, ні клинопису давно вже не існує. Багато століть пройшло з тих пір, як люди перестали користуватися такими заплутаними системами письма. Вже давно в більшості країн люди застосовують алфавітне письмо, висловлюючи буквами звуки своєї мови. Хоча ієрогліфічне письмо не зовсім зникло; досі величезний народ – китайці пишуть ієрогліфами. Японці, які створювали свою культуру під сильним впливом Китаю, також зберігають у своєму письмі ієрогліфи поряд з винайденими ними знаками складового алфавіту. Але майже всі народи, які користувалися тим чи іншим видом ієрогліфічного письма, зрештою, на його основі створили письмо звуко-буквене. До цього їх спонукала хоча б необхідність якось точно позначати власні імена, багато з яких інакше як звуками ніяк і не запишеш.
Письмове вираження звуків зробило кожну систему письма властивою якійсь певній мові. Картинне письмо розбирати важко, важко здогадатися, на що натякають складові його зображення, але зате цей запис можна читати, навіть не знаючи, якою мовою говорив чоловік, що зробив його. Ієрогліфи, які скрізь пішли з картинного письма, вже тісніше пов’язані зі звуковою мовою: вони пишуться звичайно в тому порядку, в якому вимовляються слова. Але все-таки ієрогліф можна «зрозуміти», навіть не знаючи, як він вимовляється. Тому, між іншим, стародавній клинопис в Передній Азії так легко переходив від народу до народу.
Буквене ж письмо зрозуміло читаючому тільки тоді, коли він знає відповідну мову. Таке письмо стає елементом національної культури: стародавні греки пишуть по-давньогрецькі, римляни (латиняни) пишуть по-латині, араби – по-арабськи, і поступово майже всі народи створюють для себе кожен свій особливий алфавіт. Літерне письмо отримало широке розповсюдження і послужило знаряддям накопичення культурних багатств у кожного народу.
Але як же склалося наше алфавітне письмо? Своїм корінням воно сягає в глибоку давнину. Тому важко зараз визначити з впевненістю, з яких саме ієрогліфів створювався наш алфавіт. Питання ці багато вчених вважають спірними і пробують зіставляти давні форми наших букв то з тим, то з іншим ієрогліфічним письмом з тих, які існували в давнину в Передній Азії і Південній Європі. Зіставляли сучасні алфавіти і з єгипетськими знаками, і зі знаками клинопису, і з ієрогліфами, які в дуже давні часи були у вжитку на острові Крит. Дещо при цих порівняннях сходилося, дещо і розходилося. Вчені, які займалися цими порівняннями, спростовували один одного, але до остаточних висновків прийти не могли. З усіх припущень про походження сучасних алфавітів ми розповімо тут тільки те, що представляється найбільш правдоподібним.
СИНАЙСЬКІ НАПИСИ
Передбачається, що перший алфавіт виник з єгипетських ієрогліфів. Перетворення цих ієрогліфів в алфавітні знаки, очевидно, сталося на кордоні Єгипту та Азії близько трьох з половиною тисяч років тому. Єгиптяни в ті часи вели тривалі безперестанні війни з азіатськими народами – вавилонянами, ассірійцями, фінікійцями та іншими.
Захоплених в полон представників цих народів єгиптяни перетворювали на рабів і використовували на важких роботах в копальнях, між іншим, на Синайському півострові, де вони добували малахіт і мідь для прикраси єгипетських будівель. Раби ці були неграмотні; єгиптяни, звичайно, не вчили їх писати. Та й навчитися складному ієрогліфічному письму було нелегко. Але все-таки раби бачили, що їх пани, єгиптяни, пишуть. Допитливі раби, звичайно, придивлялися до того, як це робиться. Вони бачили, що люди малюють різні зображення, і потім, дивлячись на них, вимовляють слова, тобто читають. А ми знаємо, що єгипетські ієрогліфи при ретельному виконанні мали схожість з реальними предметами, так що майже кожен знак у цьому письмі можна «назвати». І раби їх «називали». Називали вони їх, звичайно, не по-єгипетські, а на своїй рідній мові.
У тих місцях, де на Синайському півострові були копальні, близько ста років тому на каменях знайшли так звані «Синайські написи». Ці короткі написи були зроблені за півтори тисячі років до н. е., тобто приблизно три з половиною тисячі років тому. Стали розбирати ці написи, зіставляти їх з єгипетськими письменами і здогадалися, що вони складаються із знаків, що представляють собою дуже спрощені, як би невмілою «безграмотною» рукою написані, вже знайомі вченим єгипетські ієрогліфи. Стали рахувати число знаків в цих написах, їх виявилося всього близько 150. З подивом вчені виявили, що різних знаків серед них тільки 32. Чому ж тут повторюються всі ті самі 32 знака? Значить це вже не ієрогліфічне письмо, а якийсь складений з грубо накреслених ієрогліфів алфавіт; значить ці знаки – літери алфавіту, а самі написи треба читати по звуках.
Ми сказали, що знаки синайських написів були дещо схожі на ієрогліфи, але з іншого боку вони мали якусь схожість і з буквами найдавнішого фінікійського і деяких інших алфавітів. Тоді майнула здогадка: чи не є знаки синайських написів проміжним етапом між ієрогліфами єгипетського письма і буквами цих найдавніших алфавітів?
Далі – більше, ця здогадка стала підтверджуватися. Синайські написи були дуже бідні за змістом, слів у них було мало, і вони весь час повторювалися. Це були одноманітні короткі молитовні звернення про заступництво здебільшого до «богині». У них виражалася безвихідь становища пригноблених єгиптянами рабів. І досить скоро вдалося навіть здогадатися, якими знаками написано якесь слово.
«ПЕРЕКЛАД» ЄГИПЕТСЬКИХ ІЄРОГЛІФІВ
Єгиптяни теж вміли використовувати свої ієрогліфи як звукові знаки начебто алфавітні, але вони називали їх по-єгипетські, і, наприклад, малюючи змію, називали її якимось словом, яке починалося з приголосного Д, а закінчувалося, очевидно, на Т. Треба сказати, що, хоча ми і читаємо єгипетські написи, але точної вимови давньоєгипетських слів не знаємо; лише по деяких припущеннях ми приблизно встановлюємо їх вимову. Притому приголосні звуки в цих словах ми ще визначаємо, а голосні зовсім нам не відомі. Адже єгиптяни повного алфавіту не мали і голосні звуки в тих словах, які зображувалися за допомогою алфавітних знаків, неможливо позначали.
Так і відносно знака «змії» ми знаємо, що він вимовлявся або «дат», або «дутий», або «дет». І про інші давньоєгипетські слова ми знаємо не більше. Наприклад, малювали єгиптяни план будинку. «Дім» по-єгипетські звучав «пр», якщо залишити осторонь голосні звуки. Коли єгиптяни вживали свої знаки для вираження звуків, то ієрогліф «змія» читався Д (бо це слово починалося зі звуку Д), а ієрогліф «будинок» читався П (бо це слово починалося зі звуку П). Коли ж розібрали синайські написи, з’ясувалося, що «змія» в них позначає букву Н, а «будинок» – букву Б або В.
Давньоєгипетські ієрогліфи «змія» і «будинок».
І легко зрозуміти чому. Адже ці синайські написи писали не самі єгиптяни, чиновники і рабовласники. Їх писали раби – представники інших народів. Єгипетські ієрогліфи кожен з них називав по-своєму, на своїй рідній мові. А мови цих народів були дуже близькі. На всіх цих мовах «змія» називалася словом, що позначалося зі звуку Н, а «будинок» – словом, що позначалося зі звуку Б. Значить раби, автори цих коротеньких синайських написів, малюючи «змію», хотіли позначити звук Н, а малюючи план «дому», хотіли позначити звук Б.
Якщо все це правда, – а це дуже ймовірно, – то синайські написи представляють собою зразок найдавніших пам’яток алфавітного звукового письма. Мабуть, таким же шляхом – від ієрогліфічного письма, в якому ієрогліфи позначали цілі слова, через ієрогліфи, що позначали окремі звуки – перші звуки слів, які ще виражалися цими ієрогліфами, – утворилися всі звукові алфавітні системи письма. Що ж стосується сучасних європейських алфавітів, то передбачається, що вони свій родовід ведуть від синайських написів. Від них пішов так званий фінікійський алфавіт, від нього грецький, від грецького давньослов’янський, від нього український, російський, білоруський, болгарський алфавіти і т. д. Від грецького ж алфавіту пішов латинський в Італії, а від нього і всі алфавіти народів Західної Європи.
Ця теорія походження сучасних алфавітів, як вже вказувалося, остаточно і бездоганно не доведена. Не виключена можливість, що надалі будуть виявлені нові факти, які змусять переглянути цю теорію. Поки ж вона вважається найбільш правдоподібною і досить переконливо пояснює багато особливостей сучасних європейських алфавітів. Так, наприклад, в латинській літері N ми легко впізнаємо «змію». Це можна пояснити тим, що вона походить прямим шляхом від тієї «змії», яку писали в синайських написах у значенні звуку Н. Що стосується нашої літери Н, то середня паличка тут вже покладена для більшої «стрункості» горизонтально. Але це графічне поліпшення зроблено порівняно недавно; в старослов’янських рукописах ця літера писалася так само, як латинське N.
Наша буква Б теж, мабуть, походить від того плану «дому», який був ієрогліфом у стародавніх єгиптян і якому в синайських написах надали значення звуку Б. Ми сказали вище, що мовою рабів древніх єгиптян «будинок» називався словом, що позначалося зі звуку Б або В, мабуть, це слово вимовлялося «бет» або «вет». Звернімо увагу на те, що по-грецьки друга буква алфавіту досі називається «бета»; так і ми читаємо її в математичних формулах.
НЕВІДОМЕ СТАНЕ ВІДОМИМ
Ми простежили історію виникнення писемності від появи у людей самої потреби в запису їх усного мовлення до винаходу алфавітного письма, яким ми з вами пишемо. Ми бачимо, що письмо зароджувалося в різних народів, в різних країнах, у різні епохи – скрізь, де у людей виникала в цьому потреба. Те, що ми тут розповіли про походження письма, далеко не все, що досі стало про це відомо; різні системи письмових знаків існували і у тих народів, про які ми тут не говорили. Ми не говорили про найдавніше письмо народу хеттів в Малій Азії, про стародавні написи на острові Крит, які досі з впевненістю ще не прочитані.
Численні зачатки письма знаходять і на території нашої країни в Криму (ой, нажаль вже не зовсім нашої. Примітка редактора) і Південної України. Попереду ще велика і наполеглива дослідницька робота, перш ніж ми зможемо судити про ці стародавні письмена з такою ж мірою впевненості, з якою наука може зараз відповісти на питання про роль алфавітних написів на Синайському півострові в розвитку стародавнього фінікійського алфавіту.
І не тільки багато найдавніших письмен, але навіть деякі алфавіти порівняно недавнього походження до сих пір представляють собою загадку. Така, наприклад, «глаголиця», якою писали в VIII-IX столітті наші предки слов’яни, і яка не може не цікавити нас як зразок абсолютно своєрідної азбуки, з надзвичайно стильною і витонченою формою своїх букв. Чи не пов’язані її літери з якоюсь більш давньою системою письма, створеною самими слов’янами, а може бути, навіть і раніше їх, ще скіфами?
Припущень про все це було висунуто багато. Археологічні дослідження дають надію на те, що і в цьому питанні можна буде прийти до певних рішень. Тут ще багато чого невідомо. Але те, що досі в науці невідомо – то буде відомо. Адже як написано в Біблії «Все таємне стане явним».
Автор: Л. І. Жирков.