Хто такі флібустьєри?
Що таке пірат, і чи є якась різниця між піратами, корсарами та флібустьєрами? Клюбер в «Історії європейського права» пише: «Пірати – суб’єкти, які без доручення свого уряду займалися грабіжницьким ремеслом у морі». У цьому вся різниця, бо корсари – це королівські пірати, офіційні особи, які займалися своїм ремеслом від імені та за дорученням государів. Найзнаменитіші серед них – англієць Френсіс Дрейк, зведений королевою Єлизаветою I в лицарське звання, та француз Жан Барт.
Що стосується флібустьєрів, то це географічне поняття: «флібустьєрським» морем, а то і «флібустьєрською калюжею» називали в XVI-XVII століттях басейни Карибського моря і Мексиканської затоки – прихистку піратів. Воно в рівній мірі відноситься до тих, хто піднімав «Веселого Роджера» з черепом і двома гомілковими кістками, і до тих, хто промишляв в Карибському морі під прапором свого короля. Власне, всі ці евфемізми – корсари, капери, буканьєри (заготівельники козячого м’яса) і вільні мореплавці – були покликані уникнути обвинувачуваного найменування «пірат».
Далекоглядні пірати неодмінно прагнули з розряду особистостей поза законом перейти в поважну категорію корсарів та каперів. А зробити це в епоху безперервних воєн між Іспанією, Францією, Англією і Нідерландами було зовсім неважко.
Утрехтський мир (1713 рік), що підсумував довголітню війну за іспанську спадщину, дав Франції та Англії частку у володіннях іспанської Америки. Даровані грамоти і поручительства були девальвовані. На трасах, по яких заморські багатства попливли до Європи, з’явилися багатогарматні сторожові фрегати. Піратський промисел захирів. В кінцевому рахунку адже флібустьєрство було інструментом політики, і з її зміною відпала необхідність у «джентльменах вдачі».
Але це лише одна сторона піратства, і вона не дає зрозуміти, чому пірати стали персонажами легенд, чому крізь час бачаться вони в романтичному ореолі.
А причина криється ось у чому: до відомства піратів приписували і тих, хто, розпилявши рабські колодки, шукав в морі свободу, а на палубі свого човна намагався заснувати товариство на засадах справедливості. Вольтер недарма взявся писати для першої Енциклопедії статтю «Флібустьєри».
А капітан Белламі, один із засновників піратської республіки Лібертанії, на півночі Мадагаскару, в середині монаршого XVIII століття виголошував: «Ми не підкоряємося законам. Вони створені для багатіїв, щоб ті могли грабувати під їх захистом бідняків. Ми ж грабуємо багатіїв під єдиним захистом своєї відваги».
Автор: Павло Чайка, головний редактор історичного сайту Мандрівки часом
При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.