Справжнє обличчя Америки. Продовження.
Що ж являли собою Сполучені Штати в середині XIX ст. – союз безлічі слабко пов’язаних між собою громад або декількох великих утворень або все ж однорідну націю? Конфлікт між Північчю і Півднем відображає саму суть суперечки про національний характер. Сьогодні історики вже не дискутують з приводу невідворотності громадянської війни. Вони зайнялися дослідженням суспільної історії Півдня і його культури, щоб розібратися в особливостях цивілізації, побудованої на взаємовідносинах раба і господаря, і в тих прийомах, за допомогою яких Південь підтримував расові відмінності всупереч всім принципам егалітаризму. Конфлікт між Північчю і Півднем розглядається тепер не тільки в контексті боротьби за чи проти рабства, а й як відстоювання права на спадкоємність, оскільки і янкі, і жителі півдня проголошували себе спадкоємцями республіканських ідеалів.
Розбудова держави, перетворення Америки в урбаністичну, індустріальну, бюрократизовану націю, приймаючу участь у світовій політиці, викликали нові суперечки. Стали говорити про кінець американської наївності, про втрату винятковості національної історії. Наступні соціальні перетворення в роки кризи 1929-1933 рр. розхитали ідеологічну будівлю, але в той же час допомогли переосмислити, а в деяких випадках навіть зміцнити структуру, в основі якої лежала концепція американської винятковості. Як можна було зберегти національний характер в постійно ускладненому суспільстві, де одночасно все більше загострювалася нерівність?
Перші промисловці XIX ст., такі, як Френсіс Лоуелл, який побудував ткацькі фабрики на водоспадах річки Мерримак і наймав на них дочок фермерів Нової Англії, мріяли створити процвітаюче безконфліктне індустріальне суспільство, де не було б свого Манчестера. Однак до кінця XIX ст. велика промисловість вже використовувала некваліфіковану робочу силу з числа європейських емігрантів.
Що залишилося від ідеології Лоуелла в Пітсбурзі Карнегі або Детройті Форда? Страх перед корупцією викликав ідеологічну відсіч міської пролетаризації з боку протестантів. Жертви убогості сприймалися як загроза суспільству. Міста перетворилися на велике поле діяльності для місіонерів У цих умовах тільки відкрите суспільство, що дозволяє здатним людям знайти місце під сонцем, подолавши мовний бар’єр і одержати верх над забобонами, могло замінити недосяжну мрію про безбідне життя.
ОБРАЗ АМЕРИКИ
Однак створити однорідне суспільство з різнорідних елементів виявилося непросто. Деякі історики пропонували як об’єднуючий чинник процвітання, здатне послужити основою для демократії. Інші вважали запорукою рівноваги американського суспільства численні можливості для просування по соціальних сходах. Треті робили упор на наданні робітникам виборчого права. У той час як у Європі така вимога надувала політичний характер боротьби пролетаріату, в Америці вона позбавила політичну боротьбу вибухової сили, і поховала класову свідомість. Деякі вважають, що різнорідність американців ніколи не представляла серйозної загрози для соціальної рівноваги, оскільки всі жили в достатку; існує і така думка, що ця рівновага зберігалася завдяки вмінню правлячого класу знімати гостроту конфліктів.
У середині XX ст. американці знову відкрили для себе почуття «спільності». Імміграційний контроль, запроваджений в 20-ті роки, сприяв формуванню більш однорідного суспільства. Ідея країни як «плавильного тигля» нації, здавалося, стала реальністю. Економічний підйом, що почався після другої світової війни на тлі розрухи європейських країн і Японії, відкрив дорогу експансії США. Рівень процвітання навіть дозволяв інтелектуалам з впевненістю говорити про відмирання в країні ідеологічних протиріч. Розрізнені течії гуртувалися, надаючи суспільству нову міць і однаковість; прихильники доктрини згоди знову зайнялися дослідженням національного характеру.
Але історія завжди виявляється складніше, ніж можна судити про неї по ілюзорним часом моментам єднання нації. Інтелектуальний вибух 60-х років, війна у В’єтнамі, вотергейтська криза, розширення поняття громадянських прав і свобод, перегляд етнічної спадщини, боротьба жінок за рівноправність – одним словом, реалії життя суспільства швидко розмивали основи концепції єдності.
У той же час ідея національного характеру зуміла витримати цей натиск, оскільки всі політичні баталії і соціальні конфлікти розгорялися навколо певного образу Америки. Де ж справжня Америка, емблемою якої є статуя Свободи з її подвійною символікою, яка проголошує республіканські свободи і національне різноманіття? Хто має право вважати її історію своєю? Ті, хто задає це питання, часто забувають, що саме поняття єднання має на увазі наявність різнорідності. Обидва ці поняття нероздільні. Всі, хто вніс свій внесок у формування цієї країни починаючи з XVII ст., мають право на свою частку національної спадщини. Американська історія – це історія численних компромісів між різними елементами і конфліктів між ними, взаємного відчуження, роздробленості і – часом – об’єднання. Звести її до однієї з цих формул означало б позбавити її життєвої сили.
Автор: Олів’є Панц.