Історія морозива
Літо, спека. Так і хочеться чогось такого холодненького. А що може бути кращим у цю жарку погоду від файного холодного морозива, такого любимого всіма дітлахами (та і далеко не тільки дітлахами). Отож, морозиво – улюблений холодний десерт всіх часів і народів, окрім своїх чудових смакових властивостей має ще й цікаву історію, яка нараховує аж п’ять тисяч років.
Саме так, ще за 3000 до н. е. у багатих та шляхетних китайських родин на стіл подавався десерт, віддалено схожий на сучасне морозиво. Давні китайці полюбляли ласувати снігом та льодом змішаним із кусочками фруктів – апельсинів, лимонів, зерен гранату. А один китайський імператор, якого звали Тангу, навіть придумав власний рецепт давнього морозива, у нього входило молоко, різні фрукти та лід, цей рецепт довгі роки зберігався у таємниці та дбайливо передавався із покоління в покоління, від діда до онука, наче якась священна містерія, містерія смачнючого морозива, та був розсекречений лишень у 11 столітті але ще до нашої ери у історично-літописній книзі «Ши-Кінг» – канонічній збірці давніх китайських письмен.
Але далеко не тільки давні китайці були охочими до морозива, інша історична згадка розповідає, як морозивом у північній Індії пригощали самого Олександра Македонського, якому воно дуже сподобалось, ще б пак. У ті часи винахідливі індуси придумали заморожувати у снігу ягоди. А за снігом в гори відправляли спеціальних рабів, щоб сніг не танув (а тож розумієте, тамтешній клімат вельми спекотний) рабам доводилось влаштовувати спеціальні естафети.
Оскільки у давні часи холодильниками ще і близько не пахло, то поласувати морозивом у місцях із жарким спекотним кліматом було дещо важкувато, а мешканцям холодних місць (всяким чукчам) і так було не до морозива. А от країни, в яких жаркий спекотний клімат межував із гірськими районами, де цілий рік трималась мінусова температура, були просто ідеальними місцями для створення та розквіту культури морозива. Окрім Китаю такими місцями була Персія, на якій гори займали ледь не половину території. Середньовічні перси полюбляли у жарку погоду скоштувати смачненького холодного морозива, благо гори із засніженими вершинами були під рукою, та і вірні раби напоготові.
Араби, які свого часу завоювали персів та принесли їм іслам, в свою чергу багато всього перейняли від розвиненої перської культури та цивілізації, зокрема і гамати морозиво. В подальшому із морозивом пов’язано багато цікавих історій, так у 780 році, одному підприємливому арабу, халіфу Аль Махді вдалось доставити у Мекку цілий караван верблюдів, завантажених гірським снігом. Певно, Аль Махді зробив на цьому непоганий ґешефт, думаю, холодне морозиво на душних запилених вулицях Мекки користувалось величезним попитом. Приблизно в цей же час були придумані і перші прообрази холодильників – для цього перси та араби у темних та прохолодних місцях викопували спеціальні глибокі ями – якчхали, стіни та стелю у них замазували спеціальною сумішшю, яка не пропускала тепло з поверхні та вологу, ось вам і готовий середньовічний холодильник. В цих ямах зберігали не тільки продукти, а і запаси льоду та снігу, які потім використовувались на морозиво.
А от у бабцю Європу морозиво прийшло тільки у 14 столітті завдяки видатному венеціанському мандрівнику Марко Поло. Марко під час свого перебування у Китаї так полюбив тамтешнє морозиво, що повернувшись до рідної Італії, із радістю поділився деякими його рецептами із місцевими кулінарами. Спершу лід, такий необхідний для приготування цього улюбленого десерту зберігався у спеціальних закритих охолоджених місцях, а саме морозиво рахувалось вишуканою, екзотичною (а ще страшенно дорогою) стравою та подавалося на стіл тільки до багатих та шляхетних вельмож, королів, пап римських.
Величезною сладкоїжкою в історії та неабиякою любителькою морозива була шляхетна італійська панянка – Катерина Медичі. Після того як вона вийшла заміж за французького короля Генріха другого, то одразу привезла з Флоренції до французького двору – свого віртуозного шеф-повара на ймення Бенталеті, знаного авторитета у виготовленні різних солодощів і зокрема морозива. Тогочасне морозиво, яке являло собою льодяні шарики із фруктами, дуже скоро завоювало собі симпатію та прихильність шляхетних французьких аристократів. Радники короля навіть зажадали від Бенталеті, щоб той у їх присутності приготував морозиво, ретельно записали рецепт, який невдовзі був визнаний державною таємницею. З тих пір морозиво в незліченій кількості поїдалось при дворі французьких королів (та і самими французькими королями, ще одним великим сладкоїжкою історії був король Людовік чотирнадцятий)
У 1649 році французький кулінар Жерар Тісайн придумав оригінальний рецепт ванільного морозива, у яке окрім льоду та фруктів добавлявся цукор та молоко, фактично це вже було саме справжнє сучасне морозиво, яке ви всі добре знаєте. З тих пір рецепти приготування морозива постійно оновлялись, та то і діло з’являлись різні його сорти.
А загальнодоступним морозиво стало завдяки підприємливим зусиллям одного італійця – Франческо Прокопіо Ді Кольтелі, який ще у 1660 році відкрив у Парижі перше кафе-морозиво, в якому всі парижани могла поласувати цим смачним десертом. Не варто й говорити наскільки популярним стало морозиво і вже за якусь мить наче гриби після дощу сотні аналогічних кафе з морозивом прикрашали французьку столицю, а згодом і інші французькі міста. Та й не тільки французькі, дуже скоро морозиво потрапило у Англію, а потім і за океан – в Америку, і всюди де потрапляло, користувалось величезною популярністю.
Вже у 19-му столітті появилось перше морозиво у вафельних стаканчиках та пломбір (назва «пломбір» походить ніби з французького містечка Плобьер-Ле-Бем, де воно було придумане). В Італії придумали морозиво асорті, у Австрії – шоколадне морозиво. Саме в цей час починається промислове виробництво морозива, робляться перші машини-автомати для його виготовлення і морозиво набуває справді масового поширення.
На сьогоднішній день придумано тисячі самих різних сортів морозива, але щось я розписався, мабуть, самий час піти до магазину та купити собі трохи цієї прохолодної смакоти.
