Історія англійської мови: від давнини до сучасності
Англійська мова є офіційною мовою більш ніж в 50 країнах світу. Загалом для 20% людей у світі англійська є рідною, ці люди, так звані «native speakers» – безпосередні носії мови. Але ще більша кількість людей володіють англійською як іноземною мовою на різному рівні досконалості. Тому закономірно виникає питання: «з чого все почалося?» Як англійська мова стала такою популярною у світі, воістину міжнародною мовою, як багато століть тому була латинь, мова великої Римської імперії.
З чого почалася англійська мова
Англійська входить до групи індоєвропейських романських мов. Як цей факт вплинув на її історію ? Перш за все тим, що англійська виникла на території Європи серед племен, які насамперед населяли Західну Європу (в тому числі Англію в далекі первісні часи). Мешканцями Західної Європи в ті далекі часи були племена кельтів. Вони говорили на різних говірках, які згодом і стануть однією зі складових частин майбутньої англійської мови.
Другою частиною англійської мови стала знаменита латинь – мова Римської імперії, котра у часи свого найбільшого розквіту володіла значною частиною Європи, а також Північною Африкою й частиною Малої Азії (наприклад, територією сучасної Туреччини). Як нам відомо з історії, Англія була завойована римлянами за часів знаменитого римського полководця, майбутнього імператора Гая Юлія Цезаря. Ставши частиною Римської імперії до неї також прийшла латинь. З часом на багатьох територіях підконтрольних римлянам стала формуватися так звана «вульгарна латинь» – суміш латини з діалектами місцевих племен. З цієї самої «вульгарної латини» й утворилася ціла група романських мов (саме слово «романський» означає «римський») – прото-французька, прото-німецька, прото-іспанська, і звичайно ж прото-англійська мови.
На формування англійської мови (як і інших європейських мов) сильно вплинуло велике переселення народів, те саме, яке в результаті призвело до знищення Римської імперії. У V столітті на територію сучасної Англії вторгаються німецькі племена англів, саксів і ютів.
Ці три племені б’ються з місцевими кельтами, відвойовуючи у них все нові й нові землі. Відступаючи кельти оселяються в Уельсі і на території сучасної Шотландії. Земля, на якій оселилися англи, сакси і юти, відтепер називається «землею англів», або Англією.
Через деякий час, племена англів, саксів і ютів перемішалися між собою, а також із місцевим кельтським населенням. В результаті цього змішання прото-англійська мова на якій говорили на цих землях в той час стала називатися «англосаксонською» або «давньоанглійською» мовою.
Дуже мало хто розуміє давньоанглійську мову, хоча на ній написано декілька оповідань і літературних творів. Можливо, найвідомішим і найважливіших серед них був героїчний епос «Беовульф», написаний більше 1000 років тому.
Вплив вікінгів на давньоанглійську мову
Приблизно з 860 року нашої ери загарбники з Данії, Норвегії та інших північних країн починають вторгатися в прибережні райони Англії. Ці люди називалися вікінгами. Вони були лютими бійцями, які перемагали і завойовували все на своєму шляху. Англосакси називали цих бійців датчанами, скандинавами, сіверянами, великою армією, морськими волоцюгами, морськими вовками або язичниками.
В результаті їх вторгнення, а іноді й заселення на території Англії, англійська мова знову стала змінюватися -в мову прийшло багато скандинавських слів. Наприклад, назви днів тижня англійською ототожнюються з іменами скандинавських богів, середа (Wednesday) це день бога Одіна, він же Воден, четвер (Thursday) день бога Тора, а п’ятниця (Fryday) -присвячена богині Фреї.
Норманське завоювання і ангійська мова
У 1066 році Вільгельм Завойовник очолив норманське завоювання Англії. Нормани були вихідцями з північної частини Франції і говорили по-французьки (точніше на стародавній французькій). Під час завоювання французька мова вважалася найважливішою мовою того часу, і правителі говорили тільки на ній протягом наступних кількох сотень років. У той час як освічені люди говорили по-французьки, простолюдини Англії говорили на давньоанглійській.
Цей вплив французької мови, який тривав сотні роки, змусили істориків назвати цей період середньоанглійським. Під час цього періоду в англійську мову увійшли такі слова, як збиток, в’язниця, свинина, Яловичина, журі, парламент, правосуддя і шлюб. «Кентерберійські оповідання» Джеффрі Чосера є прикладом мови та писемності цього середньоанглійського періоду.
Середньоанглійська мова могла вплинути й на те, як формується структура англійського речення: підмет, дієслово, доповнення. Через інтонації у вимові або їх відсутність, досить і часто було важко зрозуміти, що мовець намагався сказати. В результаті упорядкована структура пропозиції допомагала дати слухачеві підказки про значення слова або пропозиції.
Від середньоанглійської до сучасної англійської мови
Остаточний перехід від середньоанглійської до сучасної англійської мови,на думку вчених, відбувся з винаходом друкарства. Наприкінці XV століття в перших книгах ще використовувалася середньоанглійська мова. Але з часом вона поступово стала трансформуватися в сучасну англійську, набуваючи більш стандартизованого формату з орфографією, пунктуацією, словниковим запасом і граматикою.
Протягом XV-XVII століть мав місце великий зсув голосних. За цей час носії англійської мови змінили спосіб вимови довгих і коротких голосних. Незважаючи на зміну голосних звуків, написання слів не змінилося, так як вони були майже постійними, можливо, через поширення друкованих матеріалів. Сьогодні розрив між письмовою та розмовною англійською мовою все ще існує і є унікальним у порівнянні з більшістю європейських мов. «Гамлет» Шекспіра – яскравий приклад сучасної ранньої англійської мови.
Англійський Ренесанс та англійська мова
Протягом XVI і XVII століть королева Єлизавета і Шекспір зробили глибокий вплив на подальший розвиток англійської мови. На відміну від попередніх змін мови, які в першу відбувались під впливом завоювань, в цей час зміни були пов’язані з художнім перекладом. Біблія була однією з основних перекладених і друкованих книг того часу, завдяки чому церковна мова стала доступною простолюдинам.
Латинь як і раніше вважалася мовою освічених людей, тому багато текстів потрібно було перекладати з латинської мови на англійську. Деякі слова прийшли безпосередньо з латини, такі як фокус, лінза, параліч, нудота і геніальність, в той час як інші були змінені, наприклад, жахливий, скромний, орбіта, атмосфера. Суфікси -ize та -ism також були додані в англійську мову в цей період. Часто здавалося, що слова були винайдені або повторно введені з давньоанглійської мови.
Протягом цього періоду були надруковані численні книги правил граматики і словники. Їх можна розглядати як спробу навести порядок серед того, що здавалося хаотичною мовою.
Якщо хтось і змінив англійську мову, то цією людиною був Вільям Шекспір. Завдяки своєму величезному словниковому запасу і здатності створювати оригінальні слова, він винайшов близько 2000 нових слів. Ось деякі з них: очні яблука, вбивство, крихкість, самотність, похмурість, величність. Крім того, Шекспір придумав безліч ідіом і крилатих виразів, які використовуються нами до цього часу.
Вплив торгівлі
На розвиток англійської мови закономірно вплинула і міжнародна торгівля. Торгівля з французами принесла такі слова, як шоколад, екіпаж, салон, дуель, шок і гараж. З італійської прийшли слова» карнавал, казино,дизайн,студія, парасолька, бюлетень та фортепіано. Португальці додали бриз, бак, фетиш і патоку, а голландці/фламандці – котушку, смугу, греблю, випивку, слова – жук, рюкзак, пейзаж, витік, сани, цегла.
Як і де поширилася англійська мова
Англійська мова в кінцевому підсумку поширила свій вплив далеко за межі Англії. В основному з імміграцією англійців мова подорожувала як невідомий безквитковий пасажир, який готовий заявити про свою присутність, як тільки в нього з’являється можливість.
Америка
У XVII столітті почалася масова міграція з Англії в Америку. Оскільки поселенці прибули з різних областей Англії, на мову вплинуло місце походження. Південний та Бостонський акценти є прямим наслідком імміграції в ці райони. У цьому конкретному випадку пуритани в Бостоні та роялісти на півдні. Сьогоднішня американська англійська ближча до англійської 18-го століття, ніж англійська, якою сьогодні говорять у Британії. У сучасній Америці проживає близько 231 мільйони англомовних громадян.
Австралія
Наприкінці 1700-х років до Австралії потрапляли в основному каторжники з Британських островів. Під впливом аборигенів були введені такі нові слова як кенгуру, вомбат і бумеранг. Сьогодні майже 70% населення Австралії говорить англійською мовою.
Канада
Під час американської революції Канада виявилася притулком британських лоялістів. Хоча канадська англійська може звучати як американська англійська, але написання деяких слів відображає більший вплив Британії. Як і в Австралії, в Канаді, не так багато діалектів, як у США. В даний час в Канаді налічується близько 19 мільйонів людей, які говорять по-англійськи.
Індія
В результаті британського колоніалізму англійська вважається другою державною мовою Індії. Сьогодні в Індії близько 125 мільйонів людей, які говорять англійською мовою.
Автор: Павло Чайка, головний редактор історичного сайту Мандрівки часом
При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.