Імперія ацтеків на вершині своєї могутності

Імперія ацтеків

Культурна тканина долини Мексики була виплодом кількох народів, що заступали один одного з початку раннього докласичного періоду близько 1800 року до нашої ери й аж до часів ацтеків. Першим значним свідченням розвитку було будівництво на північному сході долини міста Теотіуакан, де в перші століття нашої ери виникла одна з найвидатніших цивілізацій Месоамерики. Між 200 і 100 роками до нашої ери мешканці Теотіуакана звели величні піраміди Сонця і Місяця вздовж Алеї Мертвих. Навкруги цих суворих геометричних будівель було побудовано величний церемоніальний центр і найбільше на ті часи місто Месоамерики.

Мешканці Теотіуакана мали календар і систему обчислення, використовували для письма ієрогліфи. Вони робили астрономічні спостереження, застосовували їх для орієнтування монументів та у власній системі вірувань. Вони зналися на плануванні, організації міського заселення та на будівельній техніці. Їм були відомі властивості та фармакологічна дія багатьох рослин, їхнє мистецтво, особливо архітектура, барельєфна скульптура, фрески та кераміка відзначалися приземленим і водночас дуже виразним і багатим на символіку стилем. Вони поклонялися Кецалькоатлю — крилатому змієві, і їхні уявлення про створення світу мали неабиякий вплив на пізніші культури.

Потім настав занепад. Між 650 і 700 роками нашої ери місто, здається, було розграбоване і зруйноване. Близько 726 року у долину прибули групи людей із загадкової місцевості Тамоанчан, і у святому місті відбулися церемонії на честь пришестя П’ятого Сонця у 751 році. Ця дата означала початок нового історичного періоду — періоду тольтеків. Пік його був у 752 — 1200 роках, і в пізніші віки він визначався як легендарний період миру, розквіту та розвитку мистецтва, ремесел та наук.

Після довгих мандрів з регіону, який звався Астлан, або “Місцевість чапель”, плем’я мексиків (чи ацтеків, як їх звичайно називають) оселилося на озерному острові у центральній долині Мексики. У 1325 році вони з веління свого родового божества Уіцілопочтлі заснували місто, відоме пізніше як могутнє місто Теночтітлан, розкіш якого викликала захват у всіх, хто його бачив.

ацтеки

Це кочове плем’я безжально поширювало свій контроль над сусідніми народами. Його влада поширювалася на весь центральний та східний регіони й навіть на частини території біля Мексиканської затоки та Тихоокеанського узбережжя. Однак і на всіх цих землях ще були осередки опору, і вороже ставлення місцевого населення, передусім тієї частини, де нині міститься штат Тлакскала, що відіграло вирішальну роль в завоюванні іспанцями Америки.

Імперія ацтеків, або ж Кульхуа-Мексика, спиралася на потрійний союз міст Теночтітлан, Текскоко і Такуба. На кінець XV століття вона контролювала близько 38 провінцій, що простягались на мільйони квадратних кілометрів, а це четверта частина території сучасної Мексики. Для міжетнічного спілкування використовувалась мову науатль і всі люди мали спільну релігію.

Населення центральної Мексики на час прибуття іспанців за різними оцінками становила від 4,5 мільйона до 25 мільйонів. У місті Теночтітлані проживало від 72 до 300 тисяч душ.

Величезна імперія, якою ацтеки керували з невеликого острова, була досить добре організована. Данина у вигляді продуктів харчування, одягу та коштовних предметів, що її стягували з підлеглих народів, йшла до столиці водними шляхами або гатями. Тисячі людей заповнювали великий міський базар, де можна було знайти всілякий харч. Гарантувалося право особистої власності, а жерці та воїни мали серед каст привілейоване становище.

Теночтітлан

Ацтеки довели до високого ступеня розвитку все те, що створили колись жителі Теотіуакана і тольтеки; календарні системи й астрономічні розрахунки, техніку будівництва і міського планування, освіту, підготовку й тлумачення історичних книг та ритуалів, космогонію і релігійні методи віщування, мистецтво і ремесла. Однак суспільство ацтеків було пройняте на всіх рівнях месіанською релігійністю, яка обґрунтовувала імперські загарбання і виправдовувала людські жертвоприношення, конче потрібні, як вважалося, для підтримання життя Сонця кров’ю.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *