У засмоленій пляшці

Бутылка с посланием

Той, хто знайде в морі або на узбережжі запечатану пляшку і розкриє її, повинен бути страчений» – так свідчив закон, який проіснував в Англії 250 років і скасований був тільки на початку 19-го століття. По ньому в 1560 році був страчений англійський рибалка, який підняв викинуту близько Дувра пляшку і розкрив її, – в скляній бандеролі плавала записка, а в ній містився важливий політичний секрет. Після цього трагічного випадку королева призначила спеціального чоловіка для відкриття викинутих хвилями пляшок. І тільки він один мав таке право.

Закон, як бачите, був суворий, але іншого виходу не було – ще не було винайдено радіо, не існувало телефону, не говорячи вже про інтернет, але траплялася іноді така необхідність, що передати звістку не було ніякої іншої можливості, і доводилося довірити її хвилям океану.

Однак не тільки секрети запечатувалися в пляшку. У 1928 році кок одного німецького пароплава побажав за допомогою пляшкової пошти освідчитися в коханні своїй дівчині. Хвилі підхопили секрет кухаря і викинули його біля берегів Англії, але… тільки через двадцять з гаком років. Дівчина, на жаль, давно вже встигла вийти заміж за іншого – підвела океанська пошта!

Немає нічого дивного, що звістки, послані настільки дивним способом, часто не доходять до людей, – адже судини зрештою все-таки тонуть, як би щільно їх не закупорювали. А іноді просто розбиваються об скелі або прибережні камені. До того ж маршрут судин повністю залежить від примхливих океанських течій.

Так, в 1784 році команда потерпілого в Тихому океані краху японського корабля зуміла вибратися на безлюдний кораловий острів. Вмираючі моряки послали людям звістку про себе єдино можливим способом і стали чекати порятунку без їжі і води… Пляшку з благанням знайшли біля берегів Японії, але вона проплавала занадто довго – до 1935 року!

Втім, не тільки потерпілі крах або жартівники вдавалися до допомоги океанських повідомлень. Використовують його і вчені. Настільки древній спосіб годиться і досі для вивчення морських течій – їх напрямів, сили. Так наприкінці ХVIII століття були уточнені напрями течії в Північному морі, а після другої світової війни фахівці вивчали за допомогою океанської пошти напрям дрейфу японських морських мін, що зірвалися з якорів і стали бродячими.

У багатьох країнах існують справжні клуби, які змагаються один з одним у тому, хто більше виловить морських послань. Існують вони зовсім не даремно, тому що океан зберігає в своїх хвилях ще багато плаваючих таємниць, і дуже древніх.

P. S. Старовинні літописи розповідають: А от уявіть що ви знайшли ось таку засмолену пляшку, а в ній повідомлення на незрозумілій вам мові і ви нічого не розумієте. Ото халепа! Але цьому звісно можна запобігти, наприклад записатись на курси вивчення англійської мови від http://www.everbest.com.ua, а вже опанувавши англійську можна й іншими мовами зайнятись, бож як казав один мудрець: «Скільки мов ти знаєш, саме стільки раз ти є людина».

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Яндекс.Метрика

UA TOP Bloggers