Галілео Галілей – і все таки вона рухається. (Продовження).

Стверджувати, що Сонце стоїть нерухомо в центрі світу – думка безглузда, абсурдна, помилкова з філософської точки зору та формально єретична, оскільки вона прямо суперечить св. Писанню. (Папа Римський Павло V, 1616 рік.)

Отакої, все життя, всі нормальні, правильні, хороші хлопчики та дівчатка знали, як два плюс два, що Земля – центр всесвіту і Сонце рухається навколо Землі. А тут якийсь вискочка, цей клятий єретик, цей Галілео Галілей намагається всіх переконати у зворотному, що Земля рухається навколо Сонця, та це ж куркам на сміх! – можливо десь так думали католицькі інквізитори та деякі псевдовченні критики нашого героя, які очевидно просто заздрили його славі. А то ж виходило, що всі такий довгий час помилялись, а визнавати власні помилки, чи то особисті чи то наукові ой як не приємно, чи не так?

І ось вже налякане керівництво Університету, в якому викладав наш герой, з острахом виганяє скандального вченого із своїх професорських лав, незважаючи на те, що лекції Галілео Галілея були страшенно популярні серед студентів та завжди збирали повні аудиторії. Ще б пак. На наукових диспутах із ортодоксальними професорами він то і діло вибиває почву з під їхніх вчених ніг, пилячи сук, на якому сидять їхні вчені зади, критикуючи саме святе у тогочасній науці – метафізику Аристотеля та Птоломея. Галілей ніколи не визнавав жодних вчених авторитетів, а всі наукові теорії та гіпотези перевіряв на власному досвіді, практиці, емпірично. (Скажімо, візьмемо, ту саму теорему Піфагора, ви точно впевненні, що квадрат гіпотенузи рівний сумі квадратів катетів? Візьміть лінійку та переконайтесь.) Своїх же псевдо вчених колег, які свято (а заодно бездумно) слідували раніше визнаним вченим (того ж Аристотеля), жартівливо називав «магістрами зубріння» . Воістину великий мислячий чоловік свого часу.

У 1615 році Галілео Галілей, щоб захистити свої відкриття їде до Риму, однак 5 квітня 1615 року вже виходить спеціальний папський указ про строге покарання за «суперечливі священному писанню» наукові відкриття. Стає зрозуміло, що цю стіну невігластва та фанатичного твердолобого догматизму не пробити навіть тридцятикратним телескопом, який одного разу Галілей взяв та вислав трибуналу «святої» інквізиції, мол: «подивіться самі у телескоп та переконайтесь НА ВЛАСНІ ОЧІ, що я правий!». Але все ні по чому, пробити стіну людської тупості, впертого догматизму та невігластва часом куди важче ніж пробити просту цегляну стіну своєю власною головою (тільки не пробуйте це робити!).

А ще видатний італійський вчений Галілео Галілей залишив чималий науковий внесок не лишень в астрономії, а й в такій важливій та практичній науці як оптика. Адже саме його винайдений астрономічний телескоп для спостережень за зоряним небом дав поштовх до подальшого винаходу таких необхідних у повсякденній практиці речей як лупа, окуляри, врешті контактні лінзи, цей найновіший витвір оптичних знань. Тож тепер для людей, які мають слабкий зір, достатньо лише купити контактні лінзи і надалі більше не мати з ним (зором) жодних проблем. А завдячувати цьому ми повинні завжди цікавому вченому, який колись мріяв проникнути у таємниці зоряного неба…

У 1623 році на щастя Галілея на папський престол приходить новий Папа – Урбан VIII, колишній кардинал Маттео Барберіні, давній друг та приятель Галілео Галілея. Користуючись тимчасовими послабленнями та покровительством нового Папи, наш герой публікую свою головну наукову працю: «Діалог про дві найголовніші системи світу – Птолемеєвську та Копернівську». Сам Папа Римський дає дозвіл на видавництво цієї книги, у вступі якої, аби приспати пильність інквізиторської цензури, вченим хитро написано, що він лишень хоче довести-підтвердити справедливість заборони вчення Коперника, ще одного знаного вченого тих часів. Ця праця оформлена у вигляді бесіди трьох любителів науки, які обговорюють різні аргументи на користь тої чи іншої системи світобудови, при тому, що сам автор ніби то не намагається зайняти жодну з сторін, але в читача не лишалося жодних сумнівів, що переможцем у науковій суперечці є таки коперніканець.

Церква нарешті розуміє, що її обманули, хитро обвели крізь пальці, розігрується не аби який скандал і ось вже наш герой отримує суворий наказ від інквізиції негайно явитися у Рим, розпочинається судовий процес проти Галілео Галілея, в якому його звинувачують у єресі та богохульстві. І навіть Папа-покровитель не може нічого вдіяти, нічим допомогти своєму давньому другу, аби вирвати його з ціпких інквізиторських лап.

Галілео Галілей на суді інквізиції.

Все-таки він мав непогані шанси повторити доля свого попередника – Джордано Бруно, спалення живцем – саме таке покарання світило тим, хто був «впертий в єресі», себто твердо відстоював свої погляди, які розходились з прийнятими догмами, але… Але 22 червня 1633 року стоячи на колінах Галілео Галілей публічно відрікається від всіх своїх відкрить, та тремтячими руками підписує спеціальний акт про згоду більше ніколи не стверджувати нічого, що могло б викликати підозру в єресі. І з врахуванням його щирого розкаяння церковний трибунал відміняє жорстокий вирок спалення живцем, замінюючи його простим домашнім арештом. Потрясіння від тих подій настільки сильні, що вчений майже повністю втрачає зір, але ще гірше за втрачений зір муки совісті, про те що він зрадив науку, якій віддано служив все своє життя, а значить зрадив самого себе, оті докори сумління, що йому не вистачило мужності, як Джордано Бруно, аби піти до кінця…, та стати справжнім мучеником науки.

У останні роки свого життя, незважаючи на сувору церковну заборону, він таємно продовжує диктувати двом своїм самим вірним учням математичні обґрунтування двох нових наук стосовно механіки та законів падіння. Таємно ці праці вдається передати французькому послу в Римі, графу Де Нюелю, колишньому учню Галілея. Той в обхід римської цензури відправляє їх до Голландії, де вони успішно публікуються, а згодом ці праці стануть настільною книгою таких відомих англійських вчених як Ісак Ньютон та Френсіс Бекона.

У 1641 році на 78-му році життя здоров’я остаточно покидає великого вченого, ось ми вже бачимо (і заодно чуємо), як він, лежачи на своєму ліжку в оточенні своїх близьких, найвідданіших друзів, та колишніх учнів і студентів у передсмертному шепоті з останнім диханням промовляє: «І все таки вона рухається».

P. S. Понад 300 років вчення Галілео Галілея рахувалось католицькою церквою єретичним та хибним і тільки у 1981 році за ініціативою блаженного Папи Римського Іоанна Павла II, католицька церква повністю реабілітувала великого вченого. Поза кадром залишилось особисте життя нашого героя, на відміну від багатьох інших вчених повністю відданих науці, він мав сім’ю, однак ніколи не був офіційно одружений, а просто жив у громадському шлюбі з венеціанкою Мариною Гамба, від якої мав сина та двох донечок. Обидві доньки в подальшому стали монашками, а в сина згодом народився внук, який нажаль, виявився релігійним фанатиком, та перед тим, як теж піти в монастир, спалив всі домашні рукописи свого знаменитого діда, вважаючи їх «богопротивною єресю».

Але все таки вона рухається.