Фалес з Мілета
Першим філософом зазвичай називають Фалеса. Хоча до нього відомо безліч мудреців, але філософами їх вважати не прийнято, а те, чим вони відомі, в кращому випадку називають предфілософія. Чому ж саме Фалес заслужив таку вдячність нащадків?
Праць жодного з філософів до Платона ми не знаємо і судимо про них по «фрагментам» у творах пізніших авторів. Зазвичай це – короткі неточні перекази окремих думок. Щоб відновити по них систему поглядів стародавнього мислителя, доводиться багато чого додумувати, і кожен історик робить це по-своєму. Про праці Фалеса невідомо навіть, чи писав він їх взагалі. Найбільш ймовірно, що він створив «Морську астрономію» (у віршах, як всі ранні мислителі); називали ще два його астрономічних трактати (про рівнодення, про сонцестояння), але ніхто з ближче відомих нам авторів їх не процитував, і точні фрагменти до нас не дійшли. Все ж таки можна сказати, що філософія Фалеса ґрунтувалася на астрономії, якою до нього в Греції ніхто не займався.
Якщо вже мова піде у нас про давню астрономію, то і рахунок часу будемо вести так само, як в історії астрономії: замість громіздкого «до н. е.» будемо просто ставити перед датою знак мінус (історики астрономії вводять ще й нульовий рік, але нам це не знадобиться).
Від Пропонтіди (Мармурового моря) на півночі до острова Родос на півдні, вздовж всього східного берега Егейського моря і по островах тягся в -VII столітті ланцюг грецьких колоній.
Деякі, ставши міцними полісами, самі вели колонізацію, і попереду всіх тут йшов Мілет, головне місто Іонії – області на малоазійському березі: воно заснувало по берегах Середземного і Чорного морів близько шістдесяти колоній. Згідно з переказами, саме в Мілеті жив у -VII столітті фінікієць Кадм, який пристосував до потреб грецької мови фінікійський алфавіт і тим створив грецьку писемність. Фалес, батько якого був фінікійцем за походженням, народився близько -625 року теж в Мілеті.
Багаті портові міста та торгові кораблі між тисяч зелених островів – рай для піратів, і молода, кипуча силами цивілізація греків склалася як розбійницька. І в Гомера (-VIII століття), і в Аристотеля (-IV століття) легко побачити, що грабіж вважався справою почесною, а тому аристократи, які майстерно володіли веслом і мечем, вступали в дрібні і великі війни по будь-яким приводам. Кожне місто завжди було готове відбити і зробити набіг. За словами історика математики Отто Нойгебауера, «дух героїзму … часто перетворював життя в Греції в пекло на землі».
Далеко від моря жити було легше, і там раніше склалася мирна культура, що дала в -VII столітті великого поета – Гесіода, який жив у Беотії (власне Греція, на північний захід від Афін). Дві поеми його досягли наших днів цілком: «Праці і дні» – збірка побутових знань і «Теогонія» (походження богів) – переробка міфів про народження світу. «Астрономія» Гесіода не збереглася, але по посиланнях на неї можна зрозуміти, що там найпростіші відомості про схід і захід сузір’їв поєднувалися з казковими сюжетами про їх походження. А в «Працях і днях» поет повідав нам, що і годинами, і календарем селянинові служили ті деякі сузір’я, які греки тоді знали.
Вся історія становлення грецьких міст-держав (полісів) – пошук розбійниками засобів захисту від розбою. Грабіж, при якому дозволено все, повинен був поступитися грабунку регламентованому: розбій – війні, бійка – боротьбі, кулачне право – юридичному. Народилася розбійницька етика, в якій ядром мирного життя став агон, тобто змагання за правилами. Спочатку з’явився агон атлетів, в якому могли знайти вихід своєї енергії і честолюбству аристократи, які втратили владу. Потроху агон проник в усі сфери життя суспільства – стали змагатися поети, співаки, танцівниці і просто гарні дівчата (Каллісто – конкурси краси на острові Лесбос). Суд теж прийняв форму змагання.
Вважається, що з принципом змагальності пов’язані основні відмінності грецької науки від східної – відкритість, індивідуальність (у кожної ідеї є автор), раціональність (опора на докази, а не на авторитет) і рівність учасників. У цьому вона була цілком оригінальна.
Втім, перші відомі нам мислителі являли собою зовсім не науковців, а політиків, які вкоротили владу забіякуватих аристократів, і моралістів, та дали короткі ясні правила доброчесного життя. Так, Солон знаменитий антиаристократичними законами Афін, Піттак – припиненням нескінченних війн міст на Лесбосі. Однак будь-який список древніх мудреців Греції незмінно очолює Фалес.
У молодості, близько -600 року, Фалес подорожував по Єгипту і, не виключено, що по країнах Передньої Азії, – бути може, як купець. Пізніше, що зазвичай для Сходу, став мудрецем при дворі правителя (знаменитого мілетського тирана Фрасібула), але потім, пішовши з політики, зайнявся вивченням природи – ось вже що для мудреця тієї пори незвично.
На цей час припала сама середина письмової історії людства: адже перші клинописні таблички Дворіччя і перші ієрогліфічні написи Єгипту датуються приблизно -3200 роком. Іншими словами, для Фалеса ці перші тексти були б (знай він про них) настільки ж древніми, як для нас – тексти самого Фалеса (дійди вони до нас). І ось, друга половина історії дала світові філософію.
Спочатку вона включала в себе все, що ми б тепер назвали наукою, і філософ рівною мірою вважав своєю справою міркування про природу і суспільство, про походження неба і звичаїв, про досягнення істини і чесноти. Так і Фалес: нам він цікавий насамперед як натураліст, як перший, хто спробував сформулювати основні закони світобудови, але сучасники найкраще запам’ятали його моральні повчання. Ось два з них: «Які послуги виявиш батькам, такі і сам очікуй в старості від дітей»; «Перебуваючи при владі, керуй самим собою».
Приблизно в сорок років (греки називали цей вік деколи розквіту) він прославився пророкуванням повного сонячного затемнення. Ймовірно, мова йде про затемнення 28 травня -585 року, яке було видно на північ і схід від Іонії, але не в ній самій.
Кінець життя Фалеса припав на царювання легендарно багатого Креза, царя Лідії, який підкорив, зокрема, і Іонію. Помер Фалес вісімдесятирічним старцем від спеки, спостерігаючи на Мілетському стадіоні агон атлетів. А через півроку Крез позбувся царства, розгромлений перським царем Кіром. Але свобода Іонії була недовгою – почалася епоха греко-перських воєн, яскраво описана «батьком історії» – Геродотом. У Геродота ми і знаходимо перші згадки про Фалеса, що дійшли до нас в оригіналі. Геродот повідав про ідею Фалеса об’єднати дванадцять іонійських міст в єдину державу. Ах, скількох бід уникнули б греки, послухавшись Фалеса, якби не витрачали сил на нескінченне винищування один одного. Але історія розпорядилася інакше, і ніяких добровільних спілок, крім коротких військових, давнина не знала.
Тому й сам Фалес куди більш відомий не як політик, а як провісник затемнення. За Геродотом, в ході війни лідійців з мідянами «під час однієї битви раптово день обернувся в ніч. Це припинення дня передбачив іонійцям Фалес і навіть точно визначив заздалегідь рік, в якому воно і настало. Коли лідійці і мідяни побачили, що день обернувся в ніч, то припинили битву і поспішили укласти мир». У Новий час в підручники увійшло як факт, що Фалес передбачив затемнення, а деякі з цього починають саму історію європейської науки.
Початок блискучий, навіть занадто. Тут не можна уникнути здивованих питань. Де та наукова школа, в якій виріс Фалес? Не міг же він зі світу казкових уявлень зробити крок прямо в світ числень математичної астрономії! Хто пояснив йому, що, крім волі Зевса, існують ще і закони природи, в рамках яких аж ніяк не все можливо? Хто повідомив фактичні дані про рух світил, що вимагають столітніх спостережень?
Тут історики діляться на три групи. Перша запевняє, що Фалес багато чому вивчився на Сході, друга – що «геніальне починання Фалеса мало покоління безіменних співавторів» в самій Греції, а третя – що Фалес затемнення не передбачав. Остання група – сама нечисленна, але до неї належать мало не всі історики астрономії, тому розглянемо коротко її докази.
Затемнення настає, якщо Земля, Місяць і Сонце опиняться на одній прямій: коли Земля між Місяцем і Сонцем – затемнення місячне, коли ж Місяць між Землею і Сонцем – сонячне. Якби всі переміщення проходили в одній площині, затемнення спостерігалися б кожен місяць; але Місяць рухається в площині, нахиленій на п’ять градусів до тієї, де відбувається видимий із Землі рух Сонця.
Окружність, по якій Сонце вершить свій шлях серед зірок, називають екліптикою (від грецького «еклейсіс» – затемнення), бо при її перетині Місяцем і відбувається затемнення: в повний місяць – місячне, в молодик – сонячне; при перетині в інші дні затемнень немає. Але в кожному разі для передбачення таких подій треба вміти оці перетини розраховувати. А що вмів Фалес?
З книги «Фрагменти ранніх грецьких філософів» легко дізнатися, чим запам’ятався він античним авторам. Так от, Фалес як астроном вчив, що Мала Ведмедиця – більш точно вказує на північ, ніж Велика; вночі час доби можна дізнатися не тільки по сходу і заходу сузір’їв (що знав ще Гесіод), а й по сходу і заходу Місяця; існує день найвищого і день найнижчого положення Сонця. Ми називаємо їх сонцестояннями, а Фалес – сонцеворотами (до нього греки знали, мабуть, лише рівнодення, які виявити набагато простіше: вони наступають в той момент, коли тіні від вертикального стрижня при сході й заході Сонця лежать на одній прямій); в році 365 днів (вірніше – цілих діб); рік не виражається точно цілим числом доби (у фрагменті: «його період, що відноситься до сонцевороту, не виходить завжди рівним»); видимий діаметр Сонця дорівнює половині кутового градуса (у фрагменті: «величина Сонця становить одну сімсот двадцяту частину») і дорівнює мабуть діаметру Місяця; Сонце і зірки «складаються з землі, але при цьому розжарені» »; Місяць же просто «складається з землі»»; затемнення Сонця викликане його покриттям Місяцем.
Не знаєш, чому більше дивуватися: як багато дізнався і зрозумів один чоловік або як мало знали до нього греки. Вони ледве починали знайомитися із зоряним небом і явно не здатні були дати своєму першому астроному те, з чого можна почати розмову про пророкування затемнень. Тут немає мови ні про екліптику, ні про Зодіак (сузір’я, через які екліптика проходить) – все це відкрито пізніше. Як же йому вдалося передбачити?
Але про це читайте вже в нашій наступній статті.
Автор: Юрій Чайковський.