Чи існувало яблуко Ньютона?
Хто не чув історію про Ньютона і яблуко? Великий вчений гуляв по саду і нібито побачив, як з глухим стуком шубовснуло об землю стигле яблуко. В ту ж мить, так про це розповідають – Ньютон і прийшов до ідеї про те, що існує якась сила взаємодії між двома тілами. (Втім ще по одній версії яблуко шубовснуло прямо на голову вченому, від чого у того відразу ж трапилось «просвітлення»).
Те, що саме Ньютон перший виклав вчення про всесвітнє тяжіння, ніколи ні в кого не викликало сумніву. У своїй чудовій праці «Математичні початки натуральної філософії», виданій в 1687 році, великий англійський вчений на підставі цього закону розробив теорію руху планет, супутників і комет Сонячної системи. Тут все точно, але причому тут яблуко? Ньютон дійсно жив у селі, коли почав роботу над «Початками», і дійсно багато часу проводив у саду.
«Коли він гуляв у саду, – писав Пембертон, якому Ньютон розповідав, як «народився» закон всесвітнього тяжіння, – йому прийшли в голову різні міркування про силу тяжіння. Так як ця сила не зменшується помітно на самих далеких відстанях від центру Землі. … Йому здалося цілком природним припустити, що дія цієї сили тягнеться набагато далі, ніж це зазвичай думають, може бути, до Місяця, подумав він, і якщо так, то, може бути, воно впливає на рух Місяця? А може бути, навіть рух Місяця по його орбіті – не що інше, як дія тієї ж самої сили?».
Як бачите, Пембертон докладно описує весь хід думок Ньютона, а про яблуко – ні слова. Згадуючи про легендарне яблуко, великий німецький математик Гаус писав: «Не розумію, як можна припускати, щоб цей випадок міг прискорити або сповільнити це відкриття. Ймовірно, справа відбувалась таким чином: одного разу до Ньютона прийшов дурний і нахабний чоловік і пристав з питанням, яким чином він міг прийти до свого великого відкриття. Ньютон побачивши, з ким він має справу, і бажаючи відв’язатись, відповів, що «йому впало на ніс яблуко», і це абсолютно задовольнило допитливість того пана».
Правий Гаус чи ні – сказати важко. Але перша згадка про яблуко відноситься до того часу, коли Ньютон вже помер. Про нього розповів чоловік не менш відомий, ніж сам Ньютон, – великий філософ Вольтер, розповів зі слів племінниці Ньютона Катерини Кондюіт.
Протягом 93 років після смерті великого вченого жодна людина не йшла з його садиби в Бульсторні без того, щоб не оглянути саму знамениту з усіх яблунь світу. У 1820 році сильна буря зламала старе дерево, з його уламків зробили стілець – новий предмет поклоніння відвідувачів меморіального музею.
А може бути, яблуня зовсім не заслужила цієї всесвітньої багатовікової слави? Можливо, геній великого вченого вирішив одну з найважливіших загадок природи і без «підказки» дерева? Про це мимоволі думаєш, читаючи слова Ісаака Ньютона: «Я постійно тримаю в розумі предмет свого дослідження і терпляче чекаю, поки перший проблиск поступово і помалу не перетвориться в повне і блискуче світло».
Автор: Павло Чайка, головний редактор історичного сайту Мандрівки часом
При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.