Закони царя Хаммурапі – суворі, але справедливі

Вавилонські закони царя Хаммурапі – одна з найдавніших правових пам’яток в історії. Цей древній кодекс законів, створений близько 1755 року до н. е. вплинув на давню східну правову культуру протягом багатьох століть. Про те, яка історія створення кодексу Хаммурапі, характеристика і суть основних законів, читайте далі.

Історія

Хаммурапі (1792-1750 року до н. е.) був одним з найвідоміших царів Вавилона. Історії він відомий не тільки як великий законодавець, але і не менш великий завойовник. На початку його правління територія Вавилонського царства була порівняно невеликою, крім столиці туди входило лише кілька невеликих міст, а навколо були аж ніяк не доброзичливі сусіди. Але завдяки ряду успішних військових кампаній, а часом і різних хитрих трюків, підкупів та угод, царю Хаммурапі вдалося в рази розширити територію Вавилонії, завоювати всіх довколишніх сусідів, і, врешті-решт, об’єднати під своїм правлінням всю Месопотамію.

Хаммурапі був видатним політиком, стратегом, полководцем, при якому древній Вавилон досяг вершини своєї могутності. Тому не дивно, що сучасники бачили в ньому божественного обранця, чия правота не може бути оскаржена. Царська влада була абсолютною та одноосібною, цар вважався найвищим авторитетом і джерелом закону і правосуддя. Будучи мудрим правителем, Хаммурапі чудово розумів, що правити великою державою можна лише за допомогою суворого і справедливого порядку. З цією метою їм і був створений знаменитий звід законів Хаммурапі.

Закони вавилонського царя були висічені на спеціальній конусоподібній стелі. Вгорі ж цю стелу вінчав барельєф, на якому були зображені дві фігури: сидячий на троні верховний бог Вавилонського пантеону – Шамаш, який уособлює Сонце; і друга фігура, яка стоїть з повагою перед божеством – це, швидше за все, сам Хаммурапі, божий обранець.

Стела Хаммурапі в Луврі.

Ця стела з викарбуваними на ній законами на довгі століття була загублена і лише в 1901 році її виявила французька археологічна експедиція під керівництвом єгиптолога Жака де Моргана. Зараз вона зберігається в знаменитому паризькому музеї – Луврі.

Текст законів висічений на стелі клинописом аккадською мовою. Короткі колонки клинопису покривають лицьову частину барельєфа і всю зворотну сторону. На жаль, частина тексту стели не збереглася, історики припускають, що її могли знищити еламіти, які захопили стелу під час одного з своїх набігів на Вавилон вже під час занепаду Вавилонського царства.

Однак після розшифровки збереженого тексту, історикам постали у всій красі закони древнього вавилонського царя.

Загальна характеристика

Перше, що кидається в очі, так це те, що закони Хаммурапі ретельно продумані й структуровані, що говорить про те, що їх упорядник був дуже педантичним чоловіком, який в усьому любив порядок, так, таким був цар Хаммурапі. Структура кодексу включає вступ, основну частину і висновок.

В основній частині є 282 параграфа. З них 35 були стерті еламітами, але не все так погано, вченим вдалося відновити їх з іншого джерела – глиняних табличок, знайдених в Сузах в бібліотеці ассирійського царя Ашшурбаніпала у Ніневії. Цей освічений ассирійський цар задумав створити найбільшу бібліотеку у світі, і його переписувачі документували всі варті уваги писемні пам’ятки стародавнього Сходу. Звісно, кодекс законів Хаммурапі вони також переписали, і таким чином дозволили відновити його повністю.

Закони Хаммурапі охоплюють всі сфери людського життя, структура їх наступна:

• Статті 1-5 – присвячені суду і судочинству.
• Статті 6-126 – присвячені праву власності та договірним взаємовідносинам.
• Статті 127-195 – присвячені сімейним відносинам і праву спадкування (по суті це сімейний кодекс).
• Статті 196-214 – присвячені злочинам кримінального характеру (а це вже Кримінальний кодекс).
• Статті 215-282 – присвячені майновим злочинам.

Пролог і епілог написані в гімно-епічному стилі. У пролозі прославляється влада царя Хаммурапі як божого обранця, а в епілозі йдеться про божественну підтримку тих, хто буде слідувати цьому кодексу законів, і про божественне ж покарання для тих, хто буде його порушувати.

Основні закони

Тепер давайте розглянемо деякі найцікавіші закони з цього кодексу.

• Якщо хтось звинуватить іншого в тому чи іншому злочині, а довести це не зможе, то сам повинен піддатися покаранню. Навіть якщо покарання за злочин – смертна кара, то той, хто несправедливо звинувачує сам повинен бути страчений. (Суворо, але справедливо).
• Якщо суддя без підстав змінить своє рішення, то він позбавляється звання судді (без права займати його надалі) і платить великий грошовий штраф. (Такий закон для наших суддів би не завадив, як думаєте?)
• За крадіжку з палацу або храму, а також за розбій та мародерство під час пожежі, війни або інших лих належало найсуворіше покарання – смертна кара.
• За звичайну крадіжку спійманий злодій повинен був відшкодувати збиток в десятикратному розмірі. Якщо він цього не міг зробити, то знову таки підлягав смертній карі.
• У кримінальному провадженні діяв принцип «зуб за зуб, око за око». Тобто якщо хтось комусь поламав руку, то в покарання за це йому також ламалася рука. Покаранням за вбивство було вбивство, тобто смертна кара.
• Майно воїна, який потрапив у полон було захищено спеціальним законом, воно було недоторканне і по звільненні воїна назад поверталося йому.

Ряд статей кодексу регулює майнові відносини між власником і орендарем землі. Так, наприклад, згідно одного із законів, орендар несе відповідальність за необроблену землю. Якщо така є, то він сплачує штраф власнику землі в розмірі одного врожаю, який міг би вирости на цій необробленій землі.

Вельми цікаві закони Хаммурапі у сфері сімейного законодавства.

• Подружня зрада та зґвалтування каралися смертною карою.
• Дружині воїна, який потрапив у полон і відчуває матеріальну скруту офіційно дозволялося вийти заміж вдруге, але при звільненні першого чоловіка, вона була зобов’язана повернуться назад до нього.
• Якщо дружина безпідставно відмовляла чоловікові у фізичній близькості, йому дозволялося з нею розлучитися.
• Заміжня жінка могла мати власне майно, на яке не могли претендувати навіть кредитори її чоловіка.
• При укладенні шлюбу наречений платив батькові нареченої спеціальний викуп. Якщо ж батько нареченої вирішив розірвати укладення шлюбу вже після оплати викупу, то повинен був повернути його нареченому в подвійному розмірі.

Також варто зауважити, що окремі закони передбачали особливу відповідальність людей різних професій за недбале виконання своїх службових обов’язків. Так, наприклад, недбалий будівельник, з вини якого обрушився будинок і загинули люди, підлягав смертній карі.

Рекомендована література та корисні посилання

• Ф. М. Кирилюк — Політологія. Навчально-методичний комплекс: Підручник: Вид. 2-не, перероб. та доп. — Київ: Центр навчальної літератури, 2005. — 704 с.
• Bryant, Tamera (2005). The Life & Times of Hammurabi. Bear: Mitchell Lane Publishers. ISBN 978-1-58415-338-2.
• Mieroop, Marc (2004). King Hammurabi of Babylon: a Biography. Cambridge: Blackwell Publishers. ISBN 978-1-4051-2660-1.
• Hammurabi, King; C. H. W. Johns (Translator) (2000). The Oldest Code of Laws in the World. City: Lawbook Exchange Ltd. ISBN 978-1-58477-061-9.
• Falkenstein, A. (1956–1957). Die neusumerischen Gerichtsurkunden I–III. Munchen.

Відео

Автор: Павло Чайка, головний редактор історичного сайту Мандрівки часом

При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.

Історичний сайт Мандрівки часом