Геній одного дня
У 1866 році, пожежна охорона Лондона почала випускати журнал «Лондонський пожежний». У першому номері редакція цього суто відомчого органу дозволила собі помістити науково-фантастичну статтю Р. Г. Арджента, який намалював життя і роботу лондонської пожежної команди в 1966 році.
Ім’я автора не збереглося в історії науково-фантастичної літератури, а шкода. Мало кому з фантастів і прогнозистів в науці і техніці вдавалося передбачити появу машин і апаратів, що не існували в його час хоча б в зародку. Сам Жюль Верн в переважній більшості випадків лише розвивав те, що вже існувало при ньому або задовго до нього. Леонардо да Вінчі, а ще раніше невідомий іконописець малювали гелікоптери більш ніж за три з половиною століття до створення повітряного корабля Робур-завойовника.
Перший підводний човен був побудований голландцем Дреббелем в 1620 році, тобто за 250 років до появи на світло капітана Немо. І навіть назва «Наутілус» з’явилася задовго до народження Жюля Верна. Цим ім’ям назвав Роберт Фультон підводний човен, побудований ним в 1801 році.
Тим часом в статті Арджента лондонські пожежники не виглядають з каланчі вогонь, що виривається з вікон і дахів, а виявляють пожежу, що починається за допомогою «інфрачервоних телевізійних камер», встановлених у вогненебезпечних приміщеннях. І це написано тоді, коли і телефону-то в помині не було. Спеціальні машини обчислюють найбільш вигідний маршрут пожежних машин по заплутаним і перевантаженим вулицями Лондона і навіть керують їх рухом. Самі пожежники володіють нелюдською силою і швидкістю рухів завдяки пристрою, що з’явився насправді, і названий екзоскелетом (тобто зовнішнім скелетом). Він приводиться в дію двигуном.
Що сказати про «килими-літаки», на яких піднімаються до вікон пожежники і за допомогою яких спускаються мешканці палаючих будинків? Подібно човнам на повітряній подушці, вони працюють від струменів стисненого компресором повітря. Нехай сьогоднішні пожежники воліють висувні автодрабини. Може бути, завтра вони віддадуть перевагу струмній системі старомодним зубчастим колесам та рейкам. Дуже може бути, що письменник випередив не тільки свій, а й наш час.
Цікаво було б з’ясувати, чи писав Ардженто ще що-небудь? Чи був він, за висловом Стефана Цвейга, «генієм однієї ночі»? Чи не зробив цей провидець вирішальної помилки, дотримуючись своєї професії? Чи не зазнала світова література великого збитку від того, що якийсь пожежний продовжував гасити пожежі, а не змінив брандспойт на гусяче перо?
Автор: Павло Чайка, головний редактор історичного сайту Мандрівки часом
При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.