З історії дивовижних історичних знахідок
Найдавніший скарб Шібар-Мазарі
В долині річки Геріруд археологічна експедиція під керівництвом професора І. Г. Мері виявила стоянку людини кам’яного віку. Серед інших цікавих знахідок увагу дослідників привернув великий дерев’яний ківш, наповнений по самі вінця грубо обтесаними бляхами або дисками, діаметром від 50 до 78 міліметрів. На всіх дисках висічені зображення мамонтів.
Глибоке вивчення знайденого скарбу розкрило дивовижні закономірності цих зображень. На дисках самого малого діаметру висічений один мамонт, на бляшках кілька великих розмірів – три, на найбільших кругляччях – п’ять мамонтів.
Сумнівів бути не могло – перед археологами перебували розмінні монети, перші гроші кам’яного віку, гідністю в один, три і п’ять мамонтів. Приблизний вік скарбу монет кам’яного віку – десять або сто тисяч років до нашої ери.
Левенгук – винахідник електронного мікроскопа?
Голландські біофізики Ван-дер-Ван і Дер-ван-Дер серед книг Фліссінгенської публічної бібліотеки виявили невеликий рукописний зошит у синій обкладинці. Виявилося, що листи зошиту зберігають невідомі досі малюнки біолога-мікроскопіста XVII століття Антоні Левенгука. Біофізики уважно вивчили витончені і повні дрібних подробиць малюнки мікроорганізмів ( «анімалькулей», як їх називав сам Левенгук). На подив дослідників, малюнки на п’ятій і одинадцятій сторінці зошита виявилися точними зображеннями… вірусів грипу, кору і жовтої лихоманки. Тільки сучасний електронний мікроскоп дозволяє виявити ті найдрібніші деталі будови вірусів, які зображені на малюнках трьохсотрічної давності.
Таким чином, стає абсолютно очевидним, що електронний мікроскоп був винайдений задовго до відкриття самих електронів.
Швидкохідна соха
Ще одна бібліотечна знахідка! Цього разу – в знаменитій бібліотеці Вадуцького університету. Англійський історик О’Мак-Ушки виявив невідому досі частину рукопису Адама Олеарія, знаменитого німецького мандрівника XVII століття. Особливий інтерес викликала картинка на сімнадцятій сторінці – це схематичне, але досить докладне зображення старовинної сохи зовсім незвичайної конструкції. Над сохою на досить довгій жердині прив’язаний важкий камінь, який при оранці безперервно розгойдувався. У середній частині жердину прив’язували до хвоста буйвола, що тягне за собою соху. Це ще більше збільшувало коливання, вібрацію жердини.
Фахівці з сільськогосподарського машинобудування, до яких О’Мак-Вушка звернувся за консультацією, одностайно стверджують, що Олеарій описує першу в світі спробу вібропахоти. Камінь, хвіст і жердина утворювали резонансну коливальну систему, під дією якої соха дрібно вібрувала, як би розсовуючи при цьому частки землі, в результаті чого різко зменшувався опір ґрунту.
Дійсно, текст рукопису підтверджує, що швидкість обробки землі різко зростала: «встигав він провести три борозни пристойні там, де другі його і співмешканці зі поспіху і раденієм кінчали одну. За заздрості звинуватили його в чорнокнижництві і зносинах з силами темряви, соху спалили, а самого камінням боляче побили».
Ново те, що добре забуте! Швидкісна обробка грунту – і те не сьогодні народилося.
Автор: Павло Чайка, головний редактор історичного сайту Мандрівки часом
При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.