Як і навіщо створювалися піраміди
Все на світі боїться часу. І тільки час боїться пірамід. (Арабська приказка).
П’ятнадцять років тому один з авторів цього нарису підійнявся на вершину піраміди Хеопса (Хуфу) – Великої піраміди, відомої також як перше чудо світу. Була осінь, по давньоєгипетському календарю стояв місяць хойяк – четвертий місяць року, що починався колись з появи над горизонтом Сіріуса. На небі – ні хмаринки, сонце пекло немилосердно, але на висоті 137 метрів дув вітерець, охолоджуючи тіло, розпалене важким підйомом по двомстам з гаком кам’яним «східцях» (біля основи піраміди вони досягають у висоту півтора метрів). З вершини добре видна піраміда Хефрена (Хафра), майже така ж за розмірами; вона закриває собою «Божественну Менкауру» – меншу з трьох знаменитих пірамід в Гізі. У верхній частині піраміди Хефрена збереглося облицювання; на Великій піраміді його немає зовсім. Вершина піраміди – нерівна квадратна площадка, на якій гуляє вітер. Куди ж поділася сама вершина?
На жаль, на це питання ми і зараз, перебравши гори літератури, не знайшли відповіді. Швидше за все, до знищення вершини руку приклали багато: і давньоєгипетські мисливці за золотом, і римляни, і арабські завойовники. І, звичайно, туристи. Піраміда знижується і в наші дні (на щастя, повільно). В кінці XVI століття литовський князь Миколай-Кшиштоф Радзивілл виміряв площадку на вершині. Сторона її тоді становила близько 6 метрів, а нині – приблизно 10 метрів. Це означає, що з часів Радзивілла вандали і любителі реліквій забрали з вершини грандіозного пам’ятника 155 кубометрів каменів! А взагалі за п’ять без малого тисячоліть Велика піраміда втратила у висоті більше 9 метрів.
Величезні тесані блоки вапняку, з яких складені піраміди, справляють з близької відстані сильне враження. І майже фізично відчуваєш спресовані в пірамідах тисячоліття. Тисячоліття людської історії: життя простих людей, владик, держав, народів, культур … Немов гігантські вартові, безмовно дивилися вони у самого краю мертвої пустелі на марноту земних зусиль володарів, на армії завойовників, на мурашине копирсання авантюристів і шукачів скарбів. Дивилися велично й байдуже. А байдужість завжди додає таємничості тому, хто її виявляє.
Чи багато таємниць у пірамід, що за таємниці – про це наша розповідь. Але про найголовнішу таємницю скажемо відразу. Це їх старовина. Дуже давно вони побудовані.
Вчені вважають, що фундамент першої піраміди був закладений на початку XXVII століття до нашої ери. Будівництво останньої «справжньої» царської піраміди в Єгипті було завершено в кінці XVIII сторіччя – теж до нашої ери. Неуявна даль! До часу виникнення Афін Велика піраміда простояла тисячу років; до заснування Риму – дві тисячі. Перед знаменитою «битвою у пірамід» генерал Наполеон Бонапарт напучував свої війська: «Солдати! Сорок століть дивляться на вас!» Майбутній імператор занизив вік пірамід років на п’ятсот… Навіть давньогрецький історик Геродот, який першим з європейців залишив письмові свідчення про піраміди, сам черпав дані лише з розповідей єгипетських жерців і, слухаючи їх, торкався до «сказань старовини глибокої». Для Геродота час, коли жили будівельники перших пірамід, був таким же далеким, як для нас – час самого Геродота.
Геродот присвятив Великій піраміді сім глав другої книги «Історії». «… Хеопс втягнув країну в безодню лих, – писав він. – Перш за все він повелів закрити всі святилища і заборонив здійснювати жертвопринесення. Потім змусив всіх єгиптян працювати на нього. Так, вони були зобов’язані перетягувати до Нілу величезні брили каміння з каменоломень в аравійських горах (через річку камені перевозили на кораблях), а іншим було наказано тягти їх далі до так званих Лівійських гір. Сто тисяч людей виконувало цю роботу безперервно, змінюючись кожні три місяці. Десять років довелося змученому народові будувати дорогу, по якій тягли ці кам’яні брили, – робота, по-моєму, чи не настільки ж величезна, як і будівництво самої піраміди … Десять років тривало будівництво цієї дороги і підземних покоїв на пагорбі, де стоять піраміди … Спорудження ж самої піраміди тривало 20 років».
Бували європейці в Єгипті і до Геродота. Серед них античні міфи називають Геракла і царя Спарти Менелая з Оленою. Якщо прототипи цих героїв і існували в дійсності, то для них піраміди в Гізі все одно були страшною давниною: Троянська війна, в якій брав участь Менелай, на 14 століть ближче до нас, ніж царювання фараона Хуфу.
Свого часу була вельми популярна версія, ніби піраміди побудував біблійний Йосип, улюблений син Якова та Рахілі. Йосип був проданий братами в рабство, а потім, після довгих пригод, став правителем Єгипту. І довго ще побутувала легенда про «житниці Йосипа». В венеціанському соборі Святого Марка піраміди так і зображені – у вигляді величезних комор із віконечками.
Другим після Геродота європейцем, який писав про піраміди, був Діодор Сицилійський (I століття до н. е.). У його «Історичній бібліотеці» ми знаходимо дуже мудрі і нітрохи не застарілі слова: «Вважають, що повинно більше дивуватися архітекторам, ніж самим царям, що подбали про те будівництво. Тому що перші проявили в них власний розум і старання, а другі вклали всього лише багатство, успадковане від предків і відібране у підданих».
На щастя, усна традиція зберегла ім’я і діяння того, кого можна сміливо назвати першим генієм в історії людства. Імхотеп – мудрець, лікар, письменник, архітектор, жрець, вчений радник фараона Джосера, засновника III династії (Імхотеп і створив першу піраміду – знамениту ступінчасту піраміду Джосера в Мемфісі). За життя Імхотеп отримав титул чарівника; в ту далеку епоху всі знаючі в науках люди вважалися в тій чи іншій мірі чарівниками. Ще більше піднесла Імхотепа посмертна слава: його офіційно визнали богом-покровителем переписувачів. Через два тисячоліття греки, які понад все цінували пізнання древнього єгиптянина в медицині, другий раз удостоїли Імхотепа цього високого титулу. Двічі бог – навряд чи хтось із вчених після Імхотепа міг похвастати таким визнанням.
В усипальниці Джосера виявили та статую великого зодчого: напружений лоб, щільно стиснуті губи, величезні мигдалеподібні очі і дивно зворушлива дитячість у погляді, навіть в позі. Словом, вчений. Тільки в середині минулого століття єгиптологи дізналися, кого виліпив древній скульптор.
Є якась вища справедливість у тому, що нам так багато відомо про Імхотепа (його «Прислів’я», наприклад, стали частиною єгипетського фольклору). І наскільки ж менше в нашому розпорядженні даних про фараона IV династії Хнум-Хуфу, або просто Хуфу, про того, кого греки називали Хеопсом.
Так, вірно, ім’я своє фараон увічнив, марнославства заради спорудивши найвищу піраміду. Але – тільки ім’я: нічого крім уривчастих відомостей про його гординю і жорстокість історія не зберегла. Піраміда ж стоїть і донині. Стоїть не як пам’ятник царю, а як пам’ять про сотні тисяч його безвісних підданих, ім’я у яких, звичайно ж, є: народ.
«… Згадаємо, хоча б коротенько, про єгипетські піраміди, про ці свідоцтва безглуздого марнославства і що викликає багатства тутешніх царів, – писав римський історик Пліній Старший. – І справді, як стверджують багато, до створення їх вели всього лише наступні спонукання: або прагнення володарів не залишити свої скарби спадкоємцям або ворогам, які їх розтратять, або намір дати роботу безлічі людей. Ці пам’ятники безрозсудної зарозумілості будівельників, і багато з них так і залишилися незавершеними».
В словах римського історика укладена найбільш правдоподібна відповідь на загадку, яка 18 століть потому схвилювала освічену публіку: для чого зводили піраміди? І на іншу загадку – відсутність мумій в саркофагах найбільших пірамід – частково відповіли теж древні історики: «Єгиптяни так ненавидять цих царів (Хуфу і Хафра), що тільки з небажанням називають їх імена» (Геродот). А Діодор Сицилійський додає: «Після їх смерті народ збунтувався і викинув їх мумії з пірамід». Не знаємо, чи так було насправді, але як хочеться повірити в це! Принаймні, остання версія набагато правдоподібніше, ніж «гіпотеза» про те, ніби саркофаги – це спеціальні камери, створені всемогутніми інопланетянами, які, в один прекрасний день «реанімувавши мумії» (!), забрали фараонів понад хмари. Втім, до інопланетян і їх «апостолів» на Землі ми ще повернемося.
Автор: В. Г.